Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2025 р. № 4303/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «_______» (далі – Товариство) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з визнання дебіторської заборгованості безнадійною та її списання, керуючись  ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Товариства таким Товариством на підставі договору, укладеного з іншим товариством (далі – покупець), 22.02.2022 було поставлено товар з відповідним відображенням операції у податковій звітності за І квартал 2022 року.

Однак, враховуючи, що з 24.02.2022 почалась військова агресія російської федерації проти України, і на території виробничих потужностей покупця відбулись бойові дії, отримати назад на адресу Товариства підписані покупцем документи, що підтверджують поставку товару (а саме: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну) виявилося неможливим.

Згодом, ухвалою від 30.10.2023 у справі господарським судом було відкрито провадження про банкрутство товариства-покупця. Так як у Товариства немає документів, що підтверджують поставку товару, то конкурсні вимоги як кредитора не були заявлені.

Ухвалою суду від 09.01.2024 товариство-покупець визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Платник податків звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із таких запитань:

1. Чи відповідає дебіторська заборгованість товариства-покупця перед Товариством податковим критеріям безнадійної заборгованості (згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), тобто чи вважається на даний час ця заборгованість безнадійною?

2. Для визнання податковим органом заборгованості безнадійною в даному випадку, чи достатньо ухвали суду про визнання товариства-покупця банкрутом, чи потрібно затвердження ліквідаційного балансу та запису в Єдиному державному реєстрі про припинення цього підприємства? Тобто на підставі якого документу заборгованість боржника, визнаного банкрутом, визнається безнадійною відповідно до вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

3. Чи зменшується об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств на суму списання у бухгалтерському обліку безнадійної дебіторської заборгованості?

4. Якщо дебіторська заборгованість відповідає ознакам безнадійної відповідно до вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то яким чином відобразити коригування фінансового результату до оподаткування при списанні безнадійної дебіторської заборгованості в додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860 (у редакції наказу  Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) зі змінами (далі – Декларація)? Чи підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості у рядку 2.1.2 додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації (п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу) та одночасно при цьому чи здійснюється зменшення фінансового результату у рядку 2.2.3 додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації на підставі п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на ту ж саму суму (залишок заборгованості після погашення вимог)?

5. В якому періоді відобразити списання дебіторської заборгованості?

Щодо запитань 1 – 5  

Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку ведення бухгалтерського обліку у зв’язку з втратою первинних документів юридичними особами внаслідок воєнних дій на території України не належать до компетенції ДПС.

При цьому для цілей оподаткування згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України  від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за  № 168/704, зі змінами (далі – Положення № 88).

Відповідно до п. 6.10 глави 6  Положення № 88 у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, -підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6  Закону № 996).

Тож питання щодо ведення бухгалтерського обліку господарських операцій юридичними особами, які втратили  первинні документи внаслідок воєнних дій на території України, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Для цілей податкового обліку повідомляємо таке.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 Кодексу у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 ст. 44 Кодексу, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом  90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 ст. 44 Кодексу, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому п. 44.5 ст. 44 Кодексу, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень ст. 44 Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, що встановлено п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До однієї з ознак безнадійної заборгованості згідно з п.п. «з» п.п. 14.1.11  п. 14.1 ст. 14 Кодексу віднесено, зокрема, заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

При цьому наголошуємо, що операції, за якими виникла така заборгованість, мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі  п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Різниці, пов’язані з формуванням резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), встановлено п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним  п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, в загальному порядку при формуванні платником податку на прибуток підприємств резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності такий платник збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму таких витрат з відображенням у рядку 2.1.2 додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації.

 При списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та документально підтверджена операція, за якою вона виникла, за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає зменшенню на таку суму списаної дебіторської заборгованості з відображенням у рядку 2.2.3 додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації.

У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає / не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості з відображенням у рядку 2.1.3 додатку РІ до рядка 03 РІ Декларації.

Тож питання визнання дебіторської заборгованості безнадійною та її списання платником податку на прибуток згідно з нормами Кодексу може відбуватися виключно на підставі відповідних підтверджуючих документів (з  урахуванням положень підпункту 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу у період дії воєнного стану на території Україні у встановлених цим підпунктом випадках).

Питання порядку визнання дебіторської заборгованості безнадійною та її списання у бухгалтерському обліку належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію