Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2025 р. № 4343/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  платника податків щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування в операціях з нерезидентами та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України.

Платник податків зазначив, що отримував процентні позики від трьох юридичних осіб – нерезидентів, а саме:

- перший позикодавець зареєстрований відповідно до законодавства Естонської Республіки та вважається податковим резидентом цієї країни (далі – Нерезидент 1);

- другий позикодавець зареєстрований відповідно до законодавства Республіки Фінляндія та вважається податковим резидентом цієї країни (далі – Нерезидент 2);

- третій позикодавець зареєстрований відповідно до законодавства Швейцарської Федеральної Ради та вважається податковим резидентом цієї країни (далі – Нерезидент 3).

Платник податків планує провести виплату процентів за позиками Нерезиденту 1, Нерезиденту 2, Нерезиденту 3.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов’язана з реалізацією права платника податків на застосування норм міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, а саме: Конвенцій між Урядом України і Урядом Естонської Республіки,  між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія та Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою в частині застосування понижених  ставок податку при виплаті доходів нерезидентам.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Якщо платник податків бажає застосувати знижену ставку податку (замість 15 відсотків) при виплаті процентів на користь Нерезидента 1 та Нерезидента 2, то чи вимагається легалізація довідок, передбачених пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу, які платник податків отримає від цих Нерезидентів?

2. Якщо платник податків буде виплачувати проценти цим Нерезидентам у серпні 2025 року, але Нерезиденти надали довідки, про які йдеться у пункті 103.4 статті 103 розділу II Кодексу, датовані січнем 2025 року, то чи будуть такі довідки прийнятними для цілей застосування зниженої ставки податку відповідно до статті 103 розділу II Кодексу?

3. Чи вірним буде такий самий підхід, який буде викладено у відповіді на питання 2, і для попередніх звітних років, починаючи з 2017 року?

Щодо питань 1 – 3

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.3 статті 103 розділу II Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України відповідно до пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Отже, офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого засвідчення шляхом консульської легалізації.

У пункті 30 Висновків і рекомендацій Спеціальної комісії із застосування Гаазької Конвенції, що відбулася у 2021 році, наголошується, що незалежно від формату офіційного документа апостиль, належним чином виданий однією Договірною стороною, відповідно до Конвенції повинен прийматися всіма іншими Договірними сторонами, для яких Конвенція є чинною. Договірні сторони повинні вживати активних заходів для забезпечення прийняття офіційних документів із електронним апостилем.

Естонська Республіка, Республіка Фінляндія та Швейцарія є країнами-учасницями Гаазької Конвенції

Конвенція між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі – Конвенція 1), підписана 10.05.1996, ратифікована Законом України № 368/96-ВР від 13.09.1996, набула чинності для України 24.12.1996, застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1 Конвенції 1) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (стаття 2 Конвенції 1).

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі – Конвенція 2), підписана 14.10.1994, ратифікована Законом України № 370/95-ВР від 06.10.1995, набула чинності  для України 14.02.1998, поширюється на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1 Конвенції 2) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на доходи підприємств» (стаття 2 Конвенції 2).

Конвенція між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, підписана 30.10.2000 (далі – Конвенція 3), яка набула чинності 26.02.2002 із змінами, внесеними до неї Протоколом від 24.01.2019, ратифікована Законом України № 2929-ІІІ від 10.01.2002, набула чинності  для України 24.01.2019, застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1 Конвенції 3) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (стаття 2 Конвенції 3).

Таким чином, для застосування умов, визначених відповідними Конвенціями платник податків має надати довідки, які підтверджують, що Нерезидент 1, Нерезидент 2 та Нерезидент 3 є резидентами країн – учасниць Гаазької Конвенції, з якими укладені Конвенції, видані компетентними (уповноваженими) органами відповідних країн, визначених Конвенціями, за формами, затвердженими згідно із законодавством відповідних країн за умови, що вони відповідають вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме оригінали довідок містять апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладені відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчені.

У разі, якщо зазначені вище довідки видані в електронному вигляді з проставленим на них електронним апостилем, вони вважатимуться належним чином легалізованими за умови нотаріального засвідчення електронного апостиля та нотаріально засвідчених перекладів довідок.

Разом з тим, довідки, які підтверджують, що Нерезиденти є резидентами країн, з якими укладені Конвенції, видані у січні 2025 року надають право платнику податків, що виплачує проценти на користь Нерезидентів у 2025 звітному році на застосування норм Конвенцій в частині зменшення ставки податку, передбаченої відповідними Конвенціями у такому звітному році.

Аналогічна позиція поширюватиметься на відповідні звітні періоди починаючи з 2017 року.

Додатково інформуємо, що відповідно до підпункту 14.1.1721 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).