Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2025 р. № 4350/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Державного підприємства від … № …, яке надійшло через Електронний кабінет щодо необхідності подання до контролюючого органу Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за підсумками півріччя 2025 року, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

 У своєму зверненні платник повідомив, що Державне підприємство було приватизоване Товариством у січні 2024 року. Зараз триває процес припинення. Право власності згідно із Законом України «Про  приватизацію державного і комунального майна» перейшло до покупця після підписання договору купівлі – продажу і акту приймання – передачі об’єкта малої приватизації.

У зв’язку з чим у платника виникло  наступне питання:

Чи потрібно Державному підприємству подавати до контролюючого органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за півріччя 2025 року?

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі – Закон № 2269) приватизація об’єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Положеннями частини першої статті 28 Закону № 2269 передбачено, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов’язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Оформлення угод приватизації передбачено статтею 26 Закону № 2269.

Так, згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 2269 договір купівлі-продажу об’єкта приватизації укладається між органом приватизації та переможцем електронного аукціону після сплати в повному обсязі ціни продажу об’єкта приватизації та протягом 25 робочих днів – для об’єктів малої приватизації, 35 робочих днів – для об’єктів великої приватизації з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Закону № 2269 право власності на об’єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об’єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об’єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій.

Право власності на об’єкт приватизації переходить до покупця не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію (у разі придбання пулу - не раніше дати отримання дозволу щодо об’єктів приватизації, з яких сформовано пул), якщо отримання такого дозволу вимагається законом (абзац третій частини шостої статті 26 Закону № 2269).

Договір купівлі-продажу об’єкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу Державного підприємства шляхом викупу за результатами електронного аукціону із зниженням стартової ціни (далі – Договір) підписано сторонами договору та посвідчено нотаріусом 09.01.2024.

Відповідно до пункту 2 Договору, право на Об’єкт приватизації переходить до Покупця після укладання цього Договору та підписання акта приймання-передачі об’єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Договору передача Об’єкта приватизації Покупцю здійснюється Продавцем в день укладання цього Договору, а  у разі якщо законом вимагається отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію – протягом п’яти робочих днів з дня отримання Продавцем завіреної копії такого дозволу від покупця або попереднього дозволу Антимонопольного комітету України у наданні такого дозволу.

Слід відмітити, що у своєму зверненні платник не повідомив про наявність або відсутність законодавчої вимоги щодо необхідності отримання ним дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію та у разі отримання такого дозволу про дату його отримання.

Пунктом 2 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України зазначено, що приватизацію обєкта малої приватизації – єдиного майнового комплексу Державного підприємства завершено.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі – Порядок № 138), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління за результатами фінансово-господарської діяльності.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений Податковим кодексом України (абзац перший пункту 2 Порядку № 138).

Згідно з абзацом п’ятим пункту 46.2 статті 46, абзацом другим пункту 49.19 статті 49 Кодексу для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Форма розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2021 року за № 264/35886, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 липня 2023 року № 366, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 липня 2023 року за № 1226/40282 (зі змінами) (далі – Розрахунок).

Зокрема, Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Кодексу (абзац другий пункту 49.19 статті 49 Кодексу).

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Кодексу встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Зокрема, фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку та його невід’ємною частиною (абзац третій пункт 46.2 стаття 46 Кодексу).

Згідно з пунктом 46.3 статті 46 Кодексу, якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Частиною першою статті 8 Закону № 996 встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 996 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

При цьому звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя статті 13 Закону № 996).

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини другої статті 107 ЦКУ після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (частина третя стаття 107 ЦКУ).

При цьому, порушення положень частин другої та третьої статті 107 ЦКУ є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб – правонаступників (частина четверта стаття 107 ЦКУ).

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п’ята статті 104 ЦКУ).

Таким чином підприємство має вести бухгалтерський облік з початку звітного року до дати складання передавального акту та відповідно складати та подавати до контролюючого органу Розрахунок та фінансову звітність.

Розрахунок, що подається за останній податковий (звітний) період року, на який припадає дата складання передавального акту є ліквідаційним Розрахунком.

При заповненні підприємством форми Розрахунку, зокрема:

у полі 3 «Звітний (податковий) період ____ року» зазначається рік та проставляється відмітка, що відповідає звітному періоду,

у полі 9 «Відмітка платника, на якого поширюється стаття 11¹ Закону України «Про управління об’єктами державної власності» проставляється додаткова відмітка «Платник, що подає Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає дата його ліквідації».

Такий ліквідаційний Розрахунок прирівнюється до річного Розрахунку, та у такому разі Розрахунок, складений за підсумками фінансово-господарської діяльності за звітний рік підприємством не подається.

При цьому, ліквідаційний Розрахунок подається після складання передавального акту та завчасно до моменту внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Отже ліквідаційний Розрахунок може бути поданий за відповідний звітний (податковий) період до настання строку подання звітності, визначеного підпунктом 49.18.2 пунктом 49.18 статті 49 Кодексу.

Показники ліквідаційного Розрахунку відображаються в інтегрованій картці платника днем подання такого Розрахунку до контролюючого органу. 

Водночас підприємство подає доповнення до такого Розрахунку, передбачене пунктом 46.4 статті 46 Кодексу, із поданням пояснень щодо обрахованих показників за відповідний період у довільній формі, із зазначенням про цей факт у таблиці «Наявність доповнення¹⁴» Розрахунку. Таке доповнення вважатиметься невід’ємною частиною Розрахунку. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.