Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.08.2025 р. № 4356/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо відображення в обліку витрат на обслуговування легкових автомобілів, які використовуються Товариством для надання послуг з каршерингу (короткострокова оренда, найм), та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство надає за умовами публічного договору послуги з каршерингу автомобілів. При цьому, споживачам надається право користуватися сайтом та мобільним додатком, результатом використання яких є надання  інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, спрямованих на пошук і передачу споживачу за похвилинну або погодинну оплату керування автомобілем з необхідними документами від його власника.

Враховуючи вищезазначене, Товариство просить надати роз’яснення з наступного питання: чи має право Товариство відносити до складу витрат витрати, пов’язані із страхуванням на випадок пошкодження (знищення, викрадення тощо), а також на ремонт, оплату паливно-мастильних матеріалів щодо автомобілів, які використовуються для надання послуг з каршерингу0 згідно з публічним договором?

Слід зазначити, що загальні положення про найм (оренду) визначені статтями 759 -786 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої ст. 787 ЦКУ за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною третьою ст. 787 ЦКУ договір прокату є публічним договором.

Частинами першою та другою ст. 633 ЦКУ визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п’ята ст. 633 ЦКУ).

Короткострокова оренда або каршеринг це послуга, яка дозволяє використовувати автомобілі на певний час з оплатою за фактичний час використання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат, пов’язаних із страхуванням на випадок пошкодження (знищення, викрадення тощо), а також на ремонт, оплату паливно-мастильних матеріалів щодо автомобілів, які використовуються платником податку для надання послуг з короткострокової оренди (каршерингу).

Отже, такі операції відображаються згідно із правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») (далі – Закон № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій із страхування на випадок пошкодження (знищення, викрадення тощо), а також на ремонт, оплату паливно-мастильних матеріалів щодо автомобілів, які використовуються для надання послуг з короткострокової оренди (каршерингу), належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).