Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.08.2025 р. № 4373/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що його основним видом діяльності є надання послуг з технічного та сервісного обслуговування вітрових електроустановок (далі – ВЕУ) вітряних парків, які є незалежними виробниками електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Задля підтримки функціонування ВЕУ у робочому стані необхідним є належне проведення регламентних робіт з сервісного та технічного обслуговування, які виконуються згідно з технічними специфікаціями на кожну ВЕУ, які залежать від конкретного типу ВЕУ, проектувальника та виробника ВЕУ. Проектувальниками та виробниками більшості ВЕУ є іноземні юридичні особи.

З цієї причини, платник податків при необхідності залучає до виконання робіт з технічного та сервісного обслуговування ВЕУ, ремонту та обслуговування певного обладнання ВЕУ проектувальників/виробників, які є податковими резидентами Федеративної Республіки Німеччина (далі – нерезиденти), тобто отримує від нерезидентів послуги як на території України, так і поза її межами, та сплачує нерезидентам доходи у вигляді виручки за надані послуги.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є об’єктом оподаткування відповідно до пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу доходи, отримані нерезидентом у вигляді оплати вартості наданих на території України таким нерезидентом послуг?

2. Чи є об’єктом оподаткування відповідно до пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу доходи, отримані нерезидентом у вигляді оплати вартості наданих за межами території України таким нерезидентом послуг?

3. У випадку позитивних відповідей на перші два питання цього звернення:

3.1. Чи потрібно легалізувати або засвідчувати апостилем довідку про підтвердження статусу податкового резидента для нерезидентів з податковим резидентством у Федеративній Республіці Німеччина?

3.2. Чи є чинним лист Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №8882/6/99-99-15-02-02-16, розміщений на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням  https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v8882872-17#Text про те, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.98), для резидентів Федеративної Республіки Німеччина встановлений особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. Згідно з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу Федеративної Республіки Німеччина і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.

Щодо питань 1-2

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу визначено поняття «дохід з джерелом їх походження з України» – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів регулюються пунктом 141.4 статті 141 розділу III Кодексу.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 Кодексу, встановлений підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу.

Відповідно до підпункту «к» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема відносяться інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, у разі якщо платник податків здійснює оплату послуг нерезиденту за роботи з технічного та сервісного обслуговування ВЕУ, ремонту та обслуговування певного обладнання ВЕУ, які здійснюються як на території України так і за її межами, то такі виплати не є доходом нерезидента з джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидентів відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу.

Щодо питання 3

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.3 статті 103 розділу II Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Федеративна Республіка Німеччина є учасницею цієї Конвенції.

Конвенція між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікована Верховною Радою України згідно з Законом України від   22 листопада 1995 року  № 449/95-ВР.

Таким чином, довідка за відповідний податковий період, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, з якою укладено міжнародний договір, та яка видана компетентним (уповноваженим) органом зазначеної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством Федеративної Республіки Німеччина, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції та перекладена відповідно до законодавства України.

Стосовно домовленостей, досягнутих між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998), щодо особливого порядку надання довідок про підтвердження податкового резидентства резидентів Федеративної Республіки Німеччина без їх легалізації або засвідчення апостилем повідомляємо, що на сьогодні згідно з інформацією, отриманою від Федерального Міністерства фінансів Німеччини, довідка, яка підтверджує статус податкового резидентства Федеративної Республіки Німеччина, видається всіма федеральними Землями за єдиною формою (034450). Це означає, що на теперішній час форма довідки, яка підтверджує статус податкового резидентства Федеративної Республіки Німеччина є іншою ніж та, що була предметом зазначених домовленостей, і, відповідно, наразі ці домовленості  не діють.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу)