Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.08.2025 р. № 4391/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова  служба України за результатами розгляду звернення  фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець) керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює роздрібну торгівлю товарами через мережу «Інтернет», а оплату за товари приймає за реквізитами його поточного рахунку, через платіжні сервіси та через небанківських надавачів платіжних послуг.

У зв’язку зі складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари Підприємець звернувся до податкового органу із наступними запитаннями (в контексті звернення):

1. Чи вважаються вищевказані способи оплати розрахунковими операціями у розумінні підпункту 14.1.245 підпункту 14.1 статті 14 Кодексу та пункту 1 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?
2. Чи зобов’язаний Підприємець у зазначених випадках застосовувати ресторатори розрахункових операцій або програмні ресторатори розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) при прийманні оплати за товари у описаний у зверненні спосіб?
3. Чи є оплата товару на рахунок Підприємця шляхом банківського переказу (через клієнт-банк, без залучення кнопок, QR-кодів тощо) такою, що не підлягає фіскалізації, відповідно до вимог чинного законодавства?
4. Які документи (чеки, накладні тощо) повинен видати Підприємець покупцю у кожному з вказаних випадків?

Перед наданням відповідей на запитання повідомляємо, що виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що саме платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Для цілей застосування чи незастосування РРО / ПРРО має значення не назва чи те, як себе характеризують контрагенти суб’єкта господарювання, а має значення якою є їхня реальна участь у відносинах купівлі-продажу та обсяг обов’язків, що виконується у зв’язку із цим та/або фактично здійснюється такими контрагентами.

Підприємцем у зверненні не розкрито суті договірних правовідносин із його контрагентами, а лише вказано їх назви та назви їх продуктів.

Також звертаємо увагу на неточності термінології використаної Підприємцем у зверненні, а саме, слід враховувати, що на сьогодні відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» розрахункові рахунки відкриваються банками небанківським надавачам платіжних послуг для виконання ними платіжних операцій, а тому вказання Підприємцем, що йому надходять кошти на розрахунковий рахунок є не коректним, оскільки суб’єкти господарювання в розумінні вказаного закону можуть мати лише поточні (відкриті у банках) та платіжні рахунки (відкриті у небанківських надавачів платіжних послуг).

З урахуванням наведеного та того факту, що із тексту звернення не можливо встановити із застосування якої саме норми  податкового чи іншого законодавства у Підприємця виникли труднощі та потребують роз’яснення, звернення Підприємця щодо отримання індивідуальної податкової консультації формально відповідає вимогам статті 52 Кодексу, а тому відповіді на питання надаються з урахування загальних положень законодавства.

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Звертаємо увагу, що наведені вище положення статтей 2 та 3 Закону № 265 містять слово «тощо», яке прямо вказує на невичерпність наведеного переліку.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що описаний у зверненні спосіб розрахунків між Підприємцем та покупцями його товарів містять ознаки розрахункових операцій.

При цьому звертаємо увагу Підприємця, що роз’яснення щодо підпункту 14.1.245 підпункту 14.1 статті 14 Кодексу надати не можливо, оскільки цією нормою не визначається термін розрахункова операція, а ціль посилання Підприємцем на неї  у зверненні не розкрито.

Щодо питань 2 та 3

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО / ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Як відповідь на питання 2 та 3 повідомляємо, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого рахунку і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО / ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

При цьому у разі використання Підприємцем послуг небанківських надавачів платіжних послуг та їх продуктів для здійснення розрахунків за товари, то такий спосіб розрахунків не підпадає під регулювання пункту 2 статті 9 Закону № 265 і здійснення таких операцій має супроводжуватись обов’язковим застосуванням Підприємцем РРО / ПРРО, формуванням та наданням розрахункового документу встановленої форми та змісту покупцям.

Щодо питання 4

З урахуванням відповідей на питання 2 та 3 повідомляємо, що  випадку приймання Підприємцем оплати за товари із використанням послуг небанківських надавачів платіжних послуг та їх продуктів, то у такому випадку Підприємцю слід видавати своїм покупцям фіскальні касові чеки на товари (послуги) за формою ФКЧ–1, форма та зміст якого визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.

У випадку якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар (послуги) реквізити свого рахунку і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку),  то у такому випадку Підприємцю достатньо надати покупцеві (вкласти у посилку) видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення належним чином оформлений гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.