Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2025 р. № 4439/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень ТОВ «  » (далі – ТОВ) щодо питань, пов’язаних з нарахуванням мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, ТОВ та земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходилися з 24.02.2022 по 12.09.2022 (територія «» міської територіальної громади) в окупації російською федерацією, з 13.09.2022 по 09.05.2024 території було надано статус можливих бойових дій, а з 10.05.2024 присвоєно статус зони активних бойових дій.

У зв’язку зі знищенням підприємства, ТОВ, починаючи з  20.02.2022 по 22.05.2025 не здійснювало свою виробничу діяльність, не обробляло сільськогосподарські землі, що фактично призвело до значних економічних втрат та скрутного фінансового становища.

Оскільки у 2021 році за будівництво елеватора на 25000 тон для зберігання сільськогосподарської продукції ТОВ несплатило частину коштів за обладнання та виконані монтажні роботи, у підприємства виникли борги.

ТОВ прийнято ризикове рішення про часткове відновлення господарської діяльності з 22.05.2025, а саме обробітку та посіву земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться в користуванні ТОВ для погашення боргів.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

чи зобов’язане ТОВ – платник податку на прибуток, в обробітку якого знаходяться сільськогосподарські земельні ділянки (в постійному користуванні, оренді та емфітевзис), нараховувати та сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за 2022 рік? 

Згідно з п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до  п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу мінімальне податкове зобов'язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов'язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Положеннями п. 69.15 п. 69  підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, визначено, що не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на  територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:

за 2022 рік – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Платники податків, які до дати набрання чинності Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» визначили та задекларували в податковій звітності мінімальне податкове зобов’язання за 2022-2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абзацом першим цього підпункту, мають право відкоригувати нараховані за 2022-2023 роки суми загального мінімального податкового зобов’язання шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.

Відповідно до п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»  Кодексу за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від  28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Наказ № 376), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі – Наказ № 309).

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно Переліку територій, у редакції наказу № 309 територія м. «» «» міської територіальної громади «» району «» області (UA «») з 24.02.2022 по 12.09.2022 включена до підрозділу ІІ «Тимчасово окуповані російською федерацією території України».

У редакції Наказу № 376, територія «» міської територіальної громади «» району «» області (UA «») включена з 13.09.2022 по 09.05.2024 до підрозділу 1 «Території можливих бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися)  бойові дії», а з 10.05.2024 по 19.06.2024 до підрозділу 2 «Території активних бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися)  бойові дії», з 20.06.2024 до підрозділу 3 «Території активних бойових дій, на яких  функціонують державні електронні інформаційні ресурси» розділу І «Території, на яких ведуться (велися)  бойові дії».

Враховуючи вищевикладене, відповідно до особливостей передбачених положеннями п. 69.15 п. 69  підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не підлягає нарахуванню та сплаті загальне МПЗ з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року 2022 року за земельні ділянки, що розташовані на  територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, а за період січень-лютий 2022 року та з 13.09.2022 по 31.12.2022 у ТОВ виникає обов’язок щодо нарахування та сплати МПЗ за 2022 рік.

При цьому, відповідно до п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, у разі  відсутності у платника податків  можливості своєчасно виконати свій  податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків і зборів, подання звітності, що підтверджується відповідним рішенням контролюючого органу, то такий платник податків звільняється від передбаченої Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.  

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).