Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2025 р. № 4444/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного підприємства (далі – Підприємство) щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно виготовлення та зберігання олив моторних з давальницької сировини, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Підприємство зазначає, що планує отримувати від замовника давальницьку сировину, з якої буде виготовляти для замовника оливи моторні, трансформаторні та інші оливи, які не є підакцизними товарами. Компонентами давальницької сировини є дизельне пальне та нефрас, які відносяться до підакцизних товарів. Замовник передаватиме вказані компоненти в якості давальницької сировини в тарі кожна об’ємом до 20 літрів включно. Дизельне пальне та нефрас будуть використовуватись Підприємством в процесі виготовлення олив шляхом їх змішування з іншими компонентами. Кожна вищезгадана операція – отримання від замовника давальницької сировини, її переробка, виготовлення оливи та передача готової продукції замовнику відбуватиметься протягом одного календарного дня. Загальний обсяг дизельного палива, яке Підприємство отримуватиме від замовника в якості давальницької сировини протягом однієї такої операції, становитиме до 20 літрів включно. Загальний обсяг нефрасу, який отримуватиме Підприємство в якості давальницької сировини протягом  однієї такої операції, також становитиме до 20 літрів включно.

Враховуючи зазначене Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи потрібно Підприємству для здійснення вищевказаної операції – отримання та переробки давальницької сировини, компонентами якої є дизельне пальне та нефрас, отримувати ліцензію на право зберігання пального або ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки?
2. Чи потрібно Підприємству отримувати одну з вказаних ліцензій, якщо дизельне пальне та нефрас Підприємство буде отримувати від замовника або у виключно неповоротній об’ємом до 20 літрів включно або у виключно поворотній тарі об’ємом до 20 літрів включно?
3. В якій тарі (поворотній, неповоротній, максимальний об’єм кожної тощо) та в якій кількості може отримувати Підприємство дизельне пальне та нефрас в якості давальницької сировини протягом однієї вищевказаної операції, щоб у Підприємства не виникав обов’язок з отримання ліцензії на право зберігання пального чи ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки ?
4. Яку ліцензію на поводження з пальним повинен мати замовник, щоб передавати Підприємству дизельне пальне та нефрас в якості давальницької сировини в тарі кожна об’ємом до 20 літрів включно?

Щодо питань 1-3

Відповідно до п. п. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Кодексу давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить

суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (п. 49 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

cпоживча тара – тара для товару (продукції), вартість якої є складовою частиною вартості такого товару (продукції) для кінцевого споживача пунктом 83 частини першої статті 1 Закону № 3817.

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Основні вимоги до зберігання пального передбачено ст. 28 Закону № 3817.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга ст. 28 Закону № 3817).

Отже, ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки видається на кожне місце зберігання пального, до яких не відносяться місця (території), на яких пальне, що використовується виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зберігається тільки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно. Відповідно Підприємство може отримувати пальне у споживчій тарі, тарі споживача, кожна об’ємом 60 літрів без отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Щодо питання 4

Підпунктом 14.1.172¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Абзацом п’ятим пункту 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що звернення платників на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання та використання податкової консультації.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

У питанні 4 звернення Підприємство просить надати консультацію щодо виду ліцензії на поводження з пальним, яка повинна бути наявною у замовника, з метою передачі ним Товариству пального у якості давальницької сировини в тарі кожна об’ємом до 20 літрів включно.

Таким чином, Підприємство задає питання в інтересах іншої особи – замовника олив моторних, трансформаторних та інших олив, що не відповідає вимогам п. 52.2 ст. 52 Кодексу.

У випадку необхідності отримання консультації замовником, щодо якого ставиться питання, він має право відповідно до ст. 52 Кодексу самостійно звернутися до контролюючого органу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).