Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.08.2025 р. № 4445/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що у листопаді 2019 року за результатами повторного аукціону придбало у власність об’єкти нерухомого майна банкрута (далі – Об’єкти), розташованих на 11 земельних ділянках у м. Києві (далі – Ділянки). Ділянкам присвоєно кадастрові номери, проте право власності або право користування десятьма зазначеними у зверненні Ділянками попереднім власником Об’єктів не оформлено, крім однієї земельної ділянки за окремою адресою, кадастровий номер 8000000000:000:000:0000 (далі – Ділянка  1). Ділянка  1 перебувала у попереднього власника Об’єктів на праві постійного користування.

Товариство повідомило, що у строки, встановлені законодавством України, звернулося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (далі – Рада) із заявою про передачу Ділянок та Ділянки  1 у користування.

Поряд з цим, Товариство на своє звернення до Ради від  26.12.2023 отримало відповідь Ради листом від  01.02.2024 №  …… (копія листа надана) (далі – лист Ради), яким повідомлено, що станом на дату відповіді Радою не прийняті рішення про передачу Ділянок та Ділянки  1 у користування Товариству, а отже Товариство не є землекористувачем Ділянок відповідно до чинного законодавство. При цьому, під час підготовки проєктів рішень Ради про передачу Ділянок та Ділянки  1 Товариству як фактичному землекористувачу буде здійснено розрахунок недоотриманої Радою орендної плати за користування Ділянками та Ділянкою  1 на підставі вимог ст.  1212 Цивільного кодексу України.

Рада у листі від  01.02.2024 поінформувала Товариство про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (копія листа Ради від  12.12.2023 №  …… не надана).

При цьому, у зверненні не повідомлено на яку(і) саме земельну ділянку / Ділянки Рада надала дозвіл на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

На підставі наведених обставин Товариство просить роз’яснити: 1) чи є платником плати за землю за Ділянки та Ділянку  1 у випадку набуття права власності на Об’єкти; 2) з якого моменту у нього виникає обов’язок сплачувати плату за землю за Ділянки та Ділянку  1 ?

Принцип платності користування землею, передбачений ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Земельним законодавством, зокрема, для юридичних осіб встановлено обов’язок оформлення права власності, а також користування у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

У разі відсутності права власності та/або права користування земельною ділянкою (її частиною) суб’єкт господарювання не вважається платником плати за землю у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на земельну ділянку (її частину) відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом.

Статтею 120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на Ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

У разі набуття суб’єктом господарювання права власності на об’єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні чи, у випадку, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці що перебуває у постійному користуванні, проте, набутий суб’єктом господарювання, який не може набувати земельну ділянку на такому праві, набувач права власності на об’єкт нерухомості протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт зобов’язаний звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 123, 128 Земельного кодексу.

Земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (п. «ї» частини першої ст. 211 Земельного кодексу).

Водночас, до моменту оформлення власником об’єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (укладеного договору оренди) на земельну ділянку та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, має право порушити питання про компенсацію неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Слід зазначити, що компенсація у вигляді неотриманої орендної плати не має ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

Таким чином, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності – орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовує її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання норм Кодексу та не є платником плати за землю.

Після оформлення Товариством, у встановленому законодавством порядку, відповідного правового титулу на земельні ділянки (власність, постійне користування, оренда) під Об’єктами, у нього виникне обов’язок із нарахування та сплати податкових зобов’язань з плати за землю.

З огляду на викладене, у разі набуття права власності на об’єкти нерухомого майна, з урахуванням змісту частин одинадцятої та тринадцятої ст. 120 Земельного кодексу, власник цих об’єктів має право на отримання у власність / користування земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти. Проте, таке право суб’єкт господарювання має реалізувати у встановленому законодавством порядку. Тому суб’єкту господарювання доцільно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про встановлення прав власності / користування на земельну ділянку. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана  індивідуальна   податкова   консультація   діє  до  зміни/втрати   чинності   законодавства,  щодо   яких   надано   індивідуальну   податкову   консультацію.