Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.08.2025 р. № 4489/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова  служба України за результатами розгляду звернення  фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює оптову та роздрібну торгівлю через мережу «Інтернет» такими товарами як електробритви, машинки для стрижки, епілятори, фени для волосся, вирівнювачі для волосся, плойки для волосся, стайлери для волосся, машинки для розпарювання рушників, підігрівачі-стерилізатори для рушників, ультразвукові стерилізатори для перукарських інструментів (бокс з ультрафіолетовою лампою), електричні воскоплави для плавлення воску, електричні парафіноплави для плавлення парафіну, апарати для очищення, відновлення та зволоження волосся за допомогою пару, вапоризатори гарячої пари для волосся.

В своєму зверненні Підприємець акцентує увагу на тому, що товари, які він реалізує, не входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16.03.2017 № 231 (далі – Перелік № 231).

Також Підприємець акцентує увагу, що товари якими він торгує не входять і до переліку підакцизних товарів, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У зв’язку зі складністю застосування законодавства контроль за яким покладено на ДПС, зокрема щодо ведення обліку товарних запасів, Підприємець звернувся до податкового органу із такими запитаннями:

1. Чи входять до Переліку № 231, вказані вище товари, продаж яких здійснює Підприємець?

2. Чи потрібно Підприємцю під час оптового та/або роздрібного продажу вказаних вище товарів мати та зберігати документи (чеки, накладні, договори тощо), що підтверджують витрати на їх придбання?

3. Чи потрібно Підприємцю під час оптового та/або роздрібного продажу вказаних вище товарів вести облік товарних запасів у відповідності із вимогами пункту 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?

Перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питання звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 820/8/18, виходячи із вимог, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, зазначене кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію.

Своєю чергою, індивідуальні податкові консультації, на які Підприємець посилається у зверненні, надано податковим органом іншим платникам податків з урахування фактичних обставин наведеними такими платниками.

Посилання Підприємця у своєму зверненні на індивідуальні податкові консультації, які надано іншим платникам податків, не може розцінюватись, як наведення фактичних обставин та враховуватись при наданні відповіді йому.

Проектування згаданих у зверненні Підприємцем індивідуальних податкових консультацій на його господарські діяльність та процеси є передчасним.

Щодо питання 1

Ведення обліку товарних запасів регламентовано положеннями пункту 12 статті 3 Закону № 265.

Для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів виникає, зокрема, у випадку провадження ними діяльності з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Відповідно до визначень наведених у статті 2 Закону № 265, термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей Закону № 265 вживається у значенні, наведеному в Законі України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі –  Закон № 1023).

Згідно з пунктом 25 ¹  частини першої статті 1  Закону  № 1023 технічно складні   побутові   товари – це непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 затверджено Перелік № 231.

Перелік № 231 містить в собі інформацію щодо груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, та конкретні підгрупи таких товарів, з вказанням конкретних кодів згідно з УКТ ЗЕД, та є вичерпним.

Перелік № 231 включає товарні групи та підгрупи для допомоги при визначенні технічно складних побутових товарів. При цьому групи та підгрупи включають як технічно складні побутові товари, так і інші товари.

Товарні позиції, які мають 4-значний код, застосовуються в Переліку № 231 лише в тому випадку, якщо вони не мають деталізації на 10-ти значні коди згідно з УКТЗЕД.

Враховуючи викладене вище, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що за результатами аналізу вказаних Підприємцем товарів та співставлення їх із  товарними групами та підгрупами Переліку № 231 встановлено, що вказані Підприємцем у зверненні товари не відносяться до жодної із груп чи підгрупи Переліку № 231.

Щодо питання 2

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи-підприємці  платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм пункту  44.1 статті 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого пункту  44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту  44.1 статті 44 Кодексу).

Разом з цим, положеннями глави 1 розділу XIV Кодексу визначено виключний обов’язок фізичної особи-підприємця – платника єдиного податку другої групи щодо ведення обліку доходів, не встановлює обов’язку стосовно ведення ним витрат та відповідно відповідь на питання щодо виконання обов’язку зберігати документи, які підтверджують витрати, який не передбачений Кодексом не може мати практичного застосування таким платником податків.

Щодо питання 3

Як уже зазначалось вище, ведення обліку товарних запасів регламентовано положеннями пункту 12 статті 3 Закону № 265.

Відповідно до вимог вказаної вище норми Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Облік товарних запасів ведеться відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033.

Враховуючи наведене вище, з урахуванням наведених Підприємцем фактичних обставин та наданої відповіді на питання 1, як відповідь на питання 3 повідомляємо, що у разі продажу виключно тих товарів, які вказані Підприємцем у зверненні, у Підприємця не виникатиме обов’язку щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Разом із тим у разі наявності в асортименті товарів, зазначених у пункті 12 статті 3 Закону № 265, облік товарних запасів у такому разі Підприємець здійснює стосовно всіх видів та категорій товарів, а не лише тих, які зазначені у пункті 12 статті 3 Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.