Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.08.2025 р. № 4564/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо визначення доходу платника єдиного податку третьої групи (юридична особа) в умовах здійснення операцій, пов’язаних з  наданням послуг, виконанням робіт за договорами комісії, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи та є розробником онлайн-платформи та мобільного застосунку Ucare, призначеного для надання психологічних консультацій фізичними  особами-підприємцями (далі - ФОП) (психологами)  клієнтам платформи  та додатку  - фізичним особам.

Для взаємодії із такими психологами Товариство укладає публічний договір комісії, який додається до звернення.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є правомірним з податкової точки зору та з огляду на правила спрощеної системи оподаткування:
   - те, що Товариство як комісіонер визнає доходом лише суму  своєї комісійної винагороди, а не всю суму коштів, що надходять від клієнтів на його рахунок;
    - такий порядок взаєморозрахунків, коли Товариство – комісіонер утримує свою комісію з коштів, отриманих від клієнтів, і перераховує ФОП – комітенту залишок (дохід мінус комісія), без попереднього перерахування всієї суми ФОП – комітенту та окремого повернення комісії ТОВ?

2. У який момент Товариству – комісіонеру, як платнику єдиного податку необхідно визнавати дохід (у вигляді комісії):
   - у момент надходження коштів на рахунок, чи;
  - у момент формування щомісячного звіту комісіонера (акта), з урахуванням того, що надання послуг ФОПом відбувається після отримання оплати і факт надання послуг та оплати не співпадають у часі?

3. Яким чином має бути правильно оформлено документообіг між сторонами  у межах вищевказаного комісійного договору:
   - чи потрібно ФОП – комітенту виставляти акт наданих послуг ТОВ – комісіонеру (з урахуванням того, що ТОВ – комісіонер не є споживачем послуг);
   - чи є достатнім звіт комісіонера, сформований ТОВ із зазначенням: загальної суми оплати, отриманої від клієнтів, суми комісії ТОВ – комісіонера, суми, що підлягає перерахуванню ФОП – комітенту?

Щодо першого-другого питання.

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання договорів комісії регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша ст. 1011 ЦКУ).

Частиною 1 ст.1012 ЦКУ визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну  (частина 3 ст.1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша ст. 1013 ЦКУ).

Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із частиною першою статті 1014 ЦКУ комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно статті 1021 ЦКУ комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

Тобто, договір комісії повинен передбачати прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 ЦКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1  розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 стаття 292 Кодексу.

Пунктом 292.13 статті 292 Кодексу визначено, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п'ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи відповідно до абзацу третього пункту 44.2 статті 44 Кодексу ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 стаття 292 Кодексу).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності  визначає Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі – П (С) БО 15).

 Відповідно до п. 6.2 П(С)БО 15, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як «сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо».

Бухгалтерський облік посередницьких операцій ведеться з урахуванням П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».

Враховуючи зазначене,  у разі здійснення надання послуг по договору комісії доходом суб’єкта господарювання платника єдиного податку є сума його винагороди, яка зазначена в акті наданих послуг (звіт) та сплачується безпосередньо комітентом після виконання визначених договором послуг, які зазначені відповідно в акті наданих послуг (звіті). Кошти, що надійшли під звіт на виконання  умов такого договору комісії, не включаються до доходу платника єдиного податку.

При цьому, датою отримання доходу по договору комісії є дата надходження винагороди комісіонеру платнику єдиного податку від комітента.

Водночас зазначаємо, що у разі самостійного утримання Товариством належної йому винагороди за надані послуги за договором комісії,  буде відбуватися взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань, який підпадає під поняття негрошової форми розрахунків, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу.

Крім цього зазначаємо, що в межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов’язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів). Індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів.

Щодо третього питання.

Відповідно до пунктом  44.1 статті  44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або  податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пунктом 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Згідно з частиною першою статті  9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Підприємство самостійно, зокрема, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообороту.

Відповідно до підпункту 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, а  питання щодо правильності оформлення документообороту на підприємстві не регулюються нормами Кодексу.     

При цьому, статтею 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).