Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2025 р. № 4637/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)
від (вх. ДПС № від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, Підприємець планує здійснення діяльності в сфері послуг.

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи потрібно Підприємцю застосовувати РРО / ПРРО у разі отримання оплат від клієнтів за надані навчальні послуги за допомогою сервісів переказу коштів (таких як WayforPay, Fondy або LiqPay) через власний веб-сайт?

2) Чи потрібно Підприємцю застосовувати РРО / ПРРО у разі надання електронних послуг (постачанні електронних примірників, надання доступу та/або завантаження фотографій, графічних зображень, відеоматеріалів) для клієнтів через власний веб-сайт (тобто через мережу Інтернет) при відсутності комунікації з клієнтом та проведення розрахунків через сервіс переказу коштів (таких як WayforPay, Fondy або LiqPay)?

Оскільки сформульовані Підприємцем у зверненні питання 1 та 2 є взаємопов’язаними і регулюються одними і тими ж нормами законодавства, відповідь надається щодо них одночасно.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлене у пунктах 2, 12 та 14
статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО:

при виконанні банківських операцій;

якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо);

при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Водночас слід зазначити, що твердження Підприємця про його право не застосовувати РРО / ПРРО, оскільки споживач здійснює оплату на його «поточний рахунок формату IBAN», в писаних у зверненні обставинах є хибним, оскільки у відповідності до пункту 2 статті 9 Закону № 265 таке право поширюється лише на операції здійсненні виключно банками.

Отже, у разі надання Підприємцем споживачу для оплати за послуги реквізитів свого рахунку і самостійного здійснення оплати таким споживачем з їх використанням Підприємець може не застосовувати РРО / ПРО у разі якщо споживач здійснив оплату (шляхом переказу коштів замовниками через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, Інтернет-банкінг, а також у разі проведення розрахунків через платіжний термінал та/або програмно-технічний комплекс самообслуговування, які належать банку), оскільки оплата послуг буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

Щодо пункту 12 статті 9 Закону № 265 також повідомляємо, що твердження Підприємця про відсутність у його випадку місця проведення розрахунків, теж не відповідає дійсності.

Законом України від 16 грудня 2020 року № 1089-IX «Про електронні комунікації» (далі – Закон № 1089-IX) визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов’язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

У Законі № 1089-IX терміни вживаються в такому значенні:

абонент – кінцевий користувач, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з постачальником електронних комунікаційних послуг;

кінцеве (термінальне) обладнання – обладнання, призначене для з’єднання з кінцевим пунктом електронної комунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до електронних комунікаційних послуг;

кінцевий пункт мережі – фізична точка, в якій кінцевому користувачу надається доступ до загальнодоступної електронної комунікаційної мережі, і яка у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, визначається за певною мережевою адресою.

Отже, проводячи аналогію між Законом № 1089-IX та Законом України
№ 265, то абонентом є надавач навчальних послуг; кінцеве (термінальне) обладнання – місце надання навчальних послуг споживачу; кінцевий пункт мережі – місце отримання навчальних послуг споживачем.

Зауважуємо, що при визначенні відносин Підприємця з отримувачами послуг в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків.

Таким чином, місце проведення розрахунків в описаному у зверненні випадку, є кінцеве (термінальне) обладнання надавача навчальних послуг, яке розміщене в кінцевому пункті мережі, відповідно до укладеного договору (тобто місце безпосереднього отримання споживачем комунікаційних послуг).

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 1 та 2 повідомляємо, що в наведених у зверненні обставинах Підприємець може скористатися правом не застосовувати РРО / ПРРО лише надане пунктом 14 статті 9 Закону № 265 за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

При цьому право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги у спосіб відмінний від зазначеного в
пункті 14 статті 9 Закону № 265.

Звертаємо увагу, що відповідь надано з використанням визначення понять, а не власних назв банківських систем дистанційного обслуговування або сервісів переказу коштів.

Разом з цим у розумінні Закону № 265 WayforPay, Fondy, LiqPay та їм подібні можна віднести до сервісів переказу коштів.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.