Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.08.2025 р. № 4652/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Спілка відноситься до неприбуткових організацій. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються, виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.

Також платник податків зазначає, що на балансі Спілки перебуває лише один транспортний засіб – легковий автомобіль, який використовується в господарський діяльності.

Для повного та своєчасного виконання покладених на працівників Спілки завдань та обов'язків, пов'язаних з необхідністю виїзду за межі м. Черкаси (перевірка діяльності інших філій, участь в судовик засіданнях тощо) та, враховуючи обмежену кількість належних Спілці транспортних засобів, розглядається можливість використання інших транспортних засобів, що належать на праві власності/ перебувають законному володінні/користуванні працівників Спілки, та компенсації працівнику понесених внаслідок такого використання витрат (пальне; ремонт; мийку; паркування; техобслуговування тощо).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Щодо віднесення до додаткового блага компенсації працівнику витрат на автомобіль, понесених ним в зв'язку з виконанням трудових функцій:

1.1. Чи є додатковим благом, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, компенсація працівнику та іншим особам за витрати на пальне, ремонт, мийку, паркування, техобслуговування тощо, що понесені у межах господарської діяльності кредитної спілки та пов'язані, зокрема, з виконанням трудових функцій?

1.2. Чи є додатковим благом, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, вартість пального, придбаного кредитною спілкою для автомобіля, який працівник чи інша особа використовує для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами?

1.3. Чи є можливим не включення грошової компенсації або наданого пального до оподатковуваного доходу працівника чи іншої особи відповідно до п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ як відшкодування витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з виконанням трудових обов'язків?

2. Щодо можливості надання Спілкою як неприбутковою установою додаткового блага працівнику (за умови визнання індивідуальною податковою консультацією компенсації витрат працівника додатковим благом):

2.1. Чи буде виплата додаткового блага працівнику, члену Спілки (компенсація пального за використання ним власного транспортного засобу при виконанні трудових функцій) – розподілом доходу кредитної спілки?

2.2 Якщо так, то чи має право Спілка виплачувати такий дохід члену Спілки/працівнику і при цьому не втратити статус неприбуткової організації?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ

Щодо питань 1.1 – 1.3

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Водночас п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), у вигляді зокрема:

вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 ПКУ (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені, згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К=100:(100–Сп), де К коефіцієнт, Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ, та ставку військового збору, встановлену
п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридичною особою виплачується фізичній особі (працівнику) компенсація витрат на пальне, ремонт, мийку, паркування, техобслуговування тощо, понесених таким працівником при використанні власного транспортного засобу для потреб Спілки, то з метою дохід у вигляді суми такої компенсації включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Разом з тим дохід у вигляді вартості пального, яке належить Спілці та надане нею своєму працівнику для виконання ним трудової функції з використанням власного транспортного засобу, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника за умови документального підтвердження використання зазначеного транспортного засобу виключно для потреб Спілки протягом робочого дня та виконання вимог п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Якщо вказані умови та вимоги не дотримуються, то дохід у вигляді вартості наданого пального включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо з відповідним оподаткуванням.

Щодо питань2.1 – 2.2

Пунктом 133.4 ст. 133 ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ).

На підставі викладеного вище обов’язковими умовами для неприбуткової організації є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такої організації в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, з урахуванням особливого порядку передачі активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, або зарахування до доходу бюджету у разі припинення неприбуткової організації як юридичної особи.

Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 ПКУ здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені
п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених
п. 133.4 ст. 133 ПКУ (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 ПКУ.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 ПКУ можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 ПКУ.

При цьому у зазначеному переліку не міститься такої категорії неприбуткових організацій як кредитні спілки.

Правовий статус кредитних спілок, порядок створення, діяльності та припинення кредитних спілок та їх об’єднань, основні засади захисту прав та законних інтересів членів кредитних спілок, а також порядок здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок визначає Закон України від 14 липня 2023 року № 3254-ІХ «Про кредитні спілки» (зі змінами) (далі – Закон № 3254) (частина перша ст. 2 Закону № 3254).

Кредитна спілка – це фінансова установа, створена на засадах кооперації з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових та інших послуг, передбачених Законом № 3254, а також здійснення іншої діяльності, визначеної цим Законом, за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки та інших визначених цим Законом джерел (п. 9 частини першої ст. 1 Закону № 3254).

Як передбачено частиною другою ст. 3 Закону № 3254, кредитна спілка набуває статусу фінансової установи та право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг після отримання ліцензії на здійснення діяльності кредитної спілки у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини восьмої ст. 3 Закону № 3254 кредитна спілка здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку (некомерційне господарювання). Кредитна спілка з метою оподаткування відноситься до неприбуткових організацій у разі відповідності вимогам, встановленим Кодексом.

Однак, при цьому відповідно до частини шостої ст. 4 Закону № 3254 кредитна спілка має право здійснювати іншу господарську діяльність, надавати інші послуги виключно за умови, що така діяльність, послуги пов’язані з основною діяльністю кредитної спілки з надання фінансових послуг або необхідна кредитній спілці для забезпечення більшої доступності фінансових послуг для її членів, що передбачає, зокрема: надання посередницьких послуг, пов’язаних з наданням фінансових послуг кредитною спілкою або іншим надавачем фінансових послуг, консультаційних та інформаційних послуг, пов’язаних з наданням фінансових послуг; розміщення вільних коштів на депозитних та інших рахунках у банках, об’єднаних кредитних спілках, а також придбання державних цінних паперів, облігацій міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України, та паїв кооперативних банків; надання кредитів іншим кредитним спілкам тощо.

Також згідно з частиною четвертою ст. 4 Закону № 3254 кредитна спілка має право надавати фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями та/або надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, якщо такі послуги є валютними операціями, на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про валюту і валютні операції».

Тобто фактично діяльність кредитних спілок має ознаки комерційного господарювання.

Крім того, відповідно до п. 7 частини дев’ятої ст. 4 Закону № 3254 для здійснення своєї діяльності кредитна спілка має право, зокрема, розподіляти прибуток з урахуванням положень цього Закону.

Статтею 36 Закону № 3254 встановлено порядок розподілу доходу та прибутку кредитної спілки.

Кредитна спілка використовує доходи для покриття своїх витрат у черговості, визначеній частиною першою ст. 36 Закону № 3254, що передбачає у тому числі нарахування процентів на вклади (депозити) членів кредитної спілки; нарахування доходу на додаткові пайові внески членів кредитної спілки.

Зауважимо, що відповідно до частини шостої ст. 33 Закону № 3254 кредитна спілка зобов’язана спрямовувати до резервного капіталу не менше
50 відсотків прибутку, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками звітного періоду(календарного року), до моменту, коли на кінець звітного періоду співвідношення резервного капіталу до активів кредитної спілки становитиме не менше 15 відсотків, а непокритий збиток буде відсутній.

У разі якщо за підсумками звітного періоду (календарного року) співвідношення резервного капіталу до активів кредитної спілки становить від 15 відсотків до 20 відсотків, а непокритий збиток відсутній, кредитна спілка зобов’язана спрямувати до резервного капіталу не менше 10 відсотків прибутку, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками звітного періоду (календарного року).

У разі якщо за підсумками звітного періоду (календарного року) співвідношення резервного капіталу до активів кредитної спілки становить більше 20 відсотків, а непокритий збиток відсутній, кредитна спілка спрямовує до резервного капіталу частину прибутку, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками звітного періоду (календарного року), у розмірі, визначеному рішенням загальних зборів членів кредитної спілки.

Отже, у разі утворення кредитної спілки в порядку, визначеному
Законом № 3254, такою кредитною спілкою не можуть бути дотримані вимоги, встановлені п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, стосовно одночасної відповідності вимогам щодо утворення кредитної спілки в порядку, визначеному Законом № 3254 як неприбуткової організації, що здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку, та заборони в установчих документах розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

З огляду на викладене кредитні спілки не можуть бути визнані неприбутковими організаціями у розумінні ПКУ та не підлягають включенню до Реєстру. Кредитні спілки як фінансові установи, основним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, є платниками податку на прибуток підприємств та зобов’язані нараховувати та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ, з поданням податкової звітності у складі документів, встановлених ст. 46 ПКУ.

Щодо виплати організацією у статусі неприбуткової організації компенсації працівнику такої організації вартості пального за використання ним власного транспортного засобу при виконанні трудових функцій у загальному порядку повідомляємо таке.

Перш за все зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1
ст. 19¹ ПКУ до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів.

При цьому повідомляємо, що загальні положення про договір встановлено Розділом ІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, згідно зі ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або            не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦКУ). 

Як передбачено ст. 125 Кодексу законів про працю України, працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються роботодавцем за погодженням з працівником.

Отже, у випадку компенсації організацією у статусі неприбуткової організації, витрат своїм працівникам, які використовують власний автомобіль у службових цілях, така компенсація не буде вважатися розподілом доходів підприємства в порушення вимог підпунктів 133.4.1 та 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ лише у сумі компенсації зношування (амортизації) відповідних власних транспортних засобів у встановленому порядку з можливістю відображення витрат при списанні пально-мастильних матеріалів, які придбаваються неприбутковою організацією для заправки цих транспортних засобів, відповідно до правил бухгалтерського обліку за умови їх підтвердження первинними документами, які належним чином оформлені і відповідають всім вимогам передбаченим чинним законодавством України, і при цьому зазначені операції мають здійснюватися в межах фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, із забезпеченням цільового використання доходів зазначеної організації.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                п. 133.4 ст. 133 ПКУ (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4
ст. 133 ПКУ.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.