Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.08.2025 р. № 4653/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення      Товариства щодо включення платником єдиного податку до складу доходу суми коштів отриманих при відшкодуванні комунальних послуг та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку  третьої групи за ставкою 5 %. Товариство укладає договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном  (що не є договором оренди) з військовою частиною  (Сторона 2) та Стороною 3 (юридична особа, державна організація, основний вид діяльності 84.22 Діяльність у сфері оборони, засновник  - Міністерство оборони України).

Відповідно до умов договору:

Товариство передає військовій частині у спільне тимчасове безоплатне користування  приміщення. Товариство надає військовій частині можливість скористатися своїм майном для власних потреб. Спільне користування майном не тягне за собою виникнення у військової частини будь-якого права  на це майно, крім права спільного тимчасового користування цього майна на умовах та праві, що передбачено цим договором.

Спільне користування майном військовою частиною здійснюється на безоплатній основі.

Сторона 3 зобов’язалася відшкодовувати Товариству всі витрати за комунальні послуги (електроенергію), спожиті військовою частиною.

Відшкодування за спожиті комунальні послуги (електроенергію) здійснюється Стороною 3 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства на підставі окремих договорів на відшкодування комунальних послуг.

Товариство, посилаючись на норми законодавства просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи повинне буде Товариство, яке є платником єдиного податку третьої групи, включати до складу  свого оподаткованого доходу суми, отримані від Сторони 3 як відшкодування вартості  комунальних послуг (електроенергії), спожитих військовою частиною?

 

Щодо зазначеного питання.

Оскільки Товариством не надано договір на спільне безоплатне користування нерухомим майном та договір на відшкодування  витрат на утримання нерухомого майна та відсутня достатня інформація для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Договір про спільне тимчасове користування майном, регулюється нормами Цивільного кодексу України, зокрема главою 60 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Так, статтею 827 ЦКУ визначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна (комунальні послуги, тощо), сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном, так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2189).

Житлово - комунальні послуги ‑ це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина перша  статті 1 Закону № 2189).

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189).

При цьому індивідуальний споживач ‑ це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 2189 комунальні послуги, зокрема, з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою                                      1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункт 291.4 стаття 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, у разі отримання Товариством від третьої особи (Сторони 3) суми коштів як відшкодування комунальних послуг при відсутності відповідного договору за користування таким приміщенням з такою третьою особою, така сума коштів включається  до доходу  платника єдиного податку та оподатковується за загальними правилами, встановленими розділом XIV Кодексу для платників податків – юридичних осіб.

Відповідно до статті 36 Кодексу платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).