Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.09.2025 р. № 4691/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (                  ), щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомів, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку. В період з (        ) по (         ) згідно листа непрацездатності перебував на лікарняному з наступним продовженням до (      ) та (        ).

(        ) платником було сформовано та подано заяву-розрахунок на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з (        ) по (         ) в сумі 2367,09 грн через веб-портал Пенсійного фонду України. (            ) надійшла виплата по тимчасовій непрацездатності від Пенсійного фонду України в повному обсязі, тобто без утримання із зазначеної суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Хто виступає податковим агентом при виплаті фізичній особі – підприємцю допомоги по тимчасовій непрацездатності, сам фізична особа – підприємець чи Пенсійний фонд України?

2. Хто зобов’язаний утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується фізичній особі – підприємцю?

3.Чи повинен фізична особа - підприємець самостійно сплачувати  податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми, отриманої від Пенсійного фонду України допомоги по тимчасовій непрацездатності?

4.Оскільки, відповідно до п.п. 4 п. 292.11 ст. 292 Кодексу, до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм, то чи зобов’язаний фізична особа – підприємець, який перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи платників єдиного податку, за результатами року, в якому отримано від   Пенсійного фонду України допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати річну декларацію про майновий стан та відображати в ній отриману суму допомоги, суму зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору та сплачувати їх?

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначено ст. 15 Закону № 1105.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема:

тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності) (абзац перший частини першої ст. 22 Закону № 1105).

Частиною третьою ст. 22 Закону № 1105 визначено, що рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Порядок фінансування страхувальників уповноваженим органом управління регламентовано ст. 26 Закону № 1105.

Фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі – окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-3 «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», визначено, що Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України  від 19.07.2018 № 12 (далі – Порядок № 12), діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону № 1105 (в чинній редакції) і застосовується з урахуванням наступного.

Фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом № 1105 (в чинній редакції), здійснюється Уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, яким є Пенсійний фонд України, на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками.

Положеннями Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) визначено, що страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок). Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Тобто самозайнята особа як страхувальник, на підставі передбачених Законом № 1105 документів приймає рішення про призначення страхових виплат, пов’язаних з тимчасовою втратою працездатності, нараховує суми для виплати та оформляє заяву-розрахунок.

За змістом заяви-розрахунку, форма якої визначена додатком 1 до Порядку № 12, страхувальник просить здійснити фінансування за рахунок коштів соціального страхування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у розмірі, вказаному у заяві-розрахунку.

Для зарахування страхових коштів страхувальник відкриває окремий поточний рахунок у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентовано розділом IV Кодексу.

Пунктом 162.1 ст. 162 Кодексу визначено, що платником податку, зокрема, є:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу);

податковий агент (п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст.162 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», у тому числі (але не виключно) у випадках, які зазначені у цьому підпункті.

Винятки, передбачені п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу 5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Згідно із Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку, в податковому розрахунку самозайнята особа відображає нараховану та виплачену суму такого доходу за ознакою «127», а також суми нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

Враховуючи викладене, самозайнята особа є щодо себе одночасно страхувальником і застрахованою особою, самостійно нараховує виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, отримує фінансування на спеціальний рахунок і як податковий агент зобов’язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок, а також відповідно до п. 51.1 ст. 51 Кодексу, у самозайнятої особи виникає обов’язок щодо подання до контролюючого органу у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий Розрахунок.

Разом з цим зауважуємо, що зазначена позиція погоджена з Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.