Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.09.2025 р. № 4721/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового та валютного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що планує ввести на територію України товари за контрактами укладеними з нерезидентами, та помістити їх у режим ІМ-74 (митний склад), після чого товар у режимі реекспорту буде поставлений іншому нерезиденту за межами митної території України. Товариство отримало від нерезидента авансовий платіж за експортним контрактом, а також здійснило авансовий платіж за імпортним контрактом до моменту поставки нерезидентом товару.

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) Яким документом буде підтверджуватися завершення валютної операції з оплати нерезиденту-постачальнику?

2) Яким документом буде підтверджуватися завершення валютної операції з відвантаження товару нерезиденту в режимі реекспорту?

3) У випадку не завершення банком здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків щодо вищевказаних операцій, які документи слід надати органам ДПС для перевірки з метою незастосування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері ЗЕД?

До свого звернення Товариство не надало копії договорів на придбання та продаж товарів, платіжних документів стосовно перерахування коштів постачальнику-нерезиденту і отримання коштів від покупця товару, у зв’язку з чим надається відповідь, виходячи із загальних вимог валютного законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, одним із основних завдань ДПС є реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк.

На сьогодні правові засади щодо порядку, граничних строків розрахунків, відповідальності за їх порушення та здійснення уповноваженими банками нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (у тому числі щодо початку та завершення валютного нагляду за експортно-імпортними операціями) регулюються в Законі України від 21 червня 2018 № 2473-VIII № 2473 «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7) та постанові Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18).

Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі статтею 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості (частина п’ята статті 13 Закону).

При цьому порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлено в Інструкції № 7.

Відповідно до Закону № 2473 та Інструкції № 7 відлік установлених граничних строків розрахунків розпочинається з дати:

оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується;

здійснення платежу (списання коштів із рахунку клієнта) на користь нерезидента – за операціями з імпорту товарів.

У пункті 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 Національним банком визначено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі:

якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту чи імпорту товарів не перевищує незначної суми;

експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар;

імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, – після оформленням митної декларації типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ- 76 «Знищення або руйнування»;

імпорту продукції без її ввезення на територію України – після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України.

Разом з тим глава 20 Митного кодексу України (далі – МКУ) надає резидентам можливість розміщувати товари на митному складі.

Митний склад, згідно із статтею 121 МКУ, це – митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Водночас у частині третій статті 125 МКУ передбачено, що іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених в частинах першій і другій цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовано.

Тобто митний режим «митний склад», в який поміщено товари, не є остаточним, вони зберігають статус іноземних товарів (частина перша статті 126 МКУ), а власник товару має можливість як передати права власності на іноземні товари (частина перша статті 128 МКУ) для вивезення їх із території України на підставі нових товаросупровідних документів і митної декларації, так і відповідно до частини третьої статті 129 МКУ експортувати такі товари або оформити митну декларацію для вільного обігу їх на митній території України.

Щодо питання 1

Завершення валютної операції після здійснення оплати на користь нерезидента-постачальника підтверджується оформленою митною декларацією типу ІМ-40, ІМ-41, ІМ-51, ІМ-72, ІМ-75 та ІМ- 76.

Водночас митна декларація типу ІМ-74 на товари, що імпортуються, не може бути підставою для зупинення відліку граничного строку встановленого Національним банком України і завершення валютної операції, щодо якої здійснено авансові платежі на користь нерезидента України.

Слід зазначити, що Національним банком України митна декларація типу
ІМ-74 «Митний склад» не визначена підставою для завершення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених граничних строків розрахунків.

Щодо питання 2

При здійсненні експорту товарів на користь нерезидента України з оформленням митної декларації типу ЕК-11 «Реекспорт», завершення валютної операції можливе у разі надходження валютної виручки за експортовані товари в повному обсязі на рахунок резидента відкритого у банку України.

Щодо питання 3

При дотриманні сукупних умов, зокрема, ввезення товару за контрактом стосовно якого проведено попередню оплату нерезиденту і оформлено митну декларацію типу ІМ-74, проведено подальший реекспорт цих товарів за іншим контрактом з оформленням митної декларації типу ЕК-11 і отриманням у повному обсязі оплати від нерезидента за такою експортною операцією у межах встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за імпортною операцією, не вважається порушенням граничного строку розрахунків, визначеного відповідно до статі 13 Закону № 2473 у пункті 14² Постанови № 18.

При цьому повідомляємо, що висновки стосовно правомірності та своєчасності завершення валютних операцій з експорту та імпорту товарів, а також наявності чи відсутності факту порушення граничних строків розрахунків і підстав для нарахування пені, згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 можливо зробити лише за результатами проведеної документальної перевірки та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

Ця індивідуальна податкова консультація діє до змін/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.