Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.09.2025 р. № 4729/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння рентної плати за спеціальне використання води (далі – Плата), керуючись ст. 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що при провадженні господарської діяльності використовує обсяги води, отримані як за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від КП «Дніпроводоканал» ДМР так і на підставі дозволів на спеціальне водокористування, датованих 29.04.2022 та 19.06.2025 (далі – Дозволи), для задоволення власних виробничих та питних і санітарно-гігієнічних потреб.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є Товариство вторинним водокористувачем у разі якщо у Дозволі фактичним місцем здійснення водокористування є водопровідні мережі КП «Дніпроводоканал» ДМР?

2. З якого періоду Товариство, у разі його визнання вторинним платником, не мало бути платником Плати?

3. За які податкові періоди з урахуванням норм ст. 102, п. 52² та п.п. 69.9 п. 69 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу Товариство може подати уточнюючі розрахунки з метою виправлення помилок, що призвели до збільшення податкових зобов’язань з Плати?

До питання 1

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі Дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл видається територіальними органами Держводагентства (п. 2 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321), істотними умовами якого, зокрема, є обчислені та затверджені ліміти використання води.

Водокористувачі згідно з ст. 42 Водного кодексу України можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі – це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.

Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Дозволи, видані Товариству, надають йому права на використання обсягів води як забраних з поверхневих джерел так і отриманих від іншого водокористувача, а також скидання забруднюючих речовин у складі зворотних вод (гранично допустимих скидів та фактичних скидів речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об’єкти) із встановленими лімітами таких обсягів води. Зокрема, у Дозволах у розділі «Фактичне місце здійснення діяльності» зазначено «Забір колекторно-дренажної води у межах смт Слобожанське», а у розділі «Тип джерела водопостачання» – «(73) Колекторно-дренажні води, що накопичуються у водокористувача».

Таким чином, у Товариства на підставі Дозволів згідно з п.п. 255.4.7 п. 255.4 ст. 255 Кодексу, як первинного водокористувача, виникають податкові зобов’язання з Плати за фактичні обсяги дренажної води, що використані ним у господарській діяльності після вилучення, та не виникають – за обсяги води, отриманої від іншого водокористувача.

Водночас на підставі встановлених у Дозволах лімітів скидання забруднюючих речовин у складі зворотних вод (гранично допустимих скидів та фактичних скидів речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об’єкти) у Товариства відповідно до п.п. 242.1.2 п. 242.1 ст. 242 Кодексу виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, при обчислені яких застосовуються ставки, встановлені ст. 245 Кодексу.

До питань 2 – 3

Абзацами першим та другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексу, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу.

При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Водночас п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Отже, при самостійному виправленні помилок, що допущені платником у раніше поданій звітності (у т. ч. уточнюючій), встановлений строк давності починається:

з дня, наступного за днем граничного терміну подання звітної податкової декларації, показники якої уточнюються, – у разі своєчасного її подання у терміни, визначені Кодексом;

з дня, наступного за днем фактичного подання звітної податкової декларації, показники якої уточнюються, – у разі її подання після граничного терміну, визначеного Кодексом.

При цьому строк давності для самостійного виправлення помилок, що допущені платником у раніше поданій звітності, подовжується на період його зупинення з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно), оскільки з 01.08.2023 відновлено перебіг строку давності.

Таким чином, на поточний момент Товариство у разі самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій звітності з Плати, має право надати уточнюючі розрахунки, починаючи з ІІ кварталу 2022 року.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).