Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.09.2025 р. № 4745/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Громадської організації «_______» (далі – Громадська організація)                  щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись  ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно із зверненням Громадської організації у статусі неприбуткової організації головною метою діяльності такої організації є просування української культури, мистецтва, традицій та історичної спадщини на глобальному рівні та в Україні, сприяння розвитку позитивного іміджу України та підтримка розвитку освіти та науки в Україні.

Як повідомляється, Громадська організація впроваджує соціально важливі проєкти відповідно до мети та напрямів діяльності, зазначених у статуті такої організації. Внаслідок неприбуткової діяльності Громадської організації проводиться створення об’єктів права інтелектуальної власності, продаж яких планується здійснювати організацією третім особам. Крім того, Громадською організацією розглядається можливість створення виставки з метою популяризації української культури та просування знань про Україну на платній основі.

Враховуючи викладене вище, Громадська організація звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із таких запитань:

1. Чи не буде суперечити статусу неприбуткової організації отримання доходів Громадською організацією від продажу об’єктів права інтелектуальної власності, квитків на соціальний захід – виставку або інших доходів від діяльності Громадської організації, у випадку їх використання виключно для фінансування витрат, пов’язаних зі статутною діяльністю Громадської організації та реалізацією інших соціальних проєктів, відповідно до мети та напрямів діяльності Громадської організації?
2. Чи повинна Громадська організація зареєструватися платником податку на додану вартість (далі – ПДВ), у випадку якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує встановлену ст. 181 Кодексу суму (без урахування ПДВ) відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу?
3. Чи вважатиметься виставка, присвячена українській культурі та історії, культурно-мистецьким заходом в розумінні п.п. «в» п. 191 Кодексу та чи оподатковуватимуться ПДВ операції з продажу квитків на цю виставку за ставкою 7 відсотків чи за іншою ставкою? 
4. Чи повинна Громадська організація застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО) у випадку продажу квитків за допомогою українських платіжних сервісів (наприклад, але не виключено LiqPay, Wayforpay тощо) або продажу квитків за готівку, зважаючи на положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»?
5. Які звіти повинна подавати Громадська організація до контролюючого органу у випадку здійснення прибуткової діяльності організацією, окрім неприбуткової діяльності?

 

Щодо запитання 1

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).  

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені         п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (зі змінами) (далі – Закон № 4572).

Громадським об’єднанням згідно з частиною першою  ст. 1 Закону                   № 4572 є добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя ст. 1 Закону                   № 4572).

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених ст. 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об’єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об’єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об’єднання.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об’єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом (частина перша ст. 24 Закону № 4572).

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об’єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 2 частини другої ст. 21 Закону № 4572).

Зазначене узгоджується з положеннями статті 86 Цивільного кодексу України, якою визначено, що непідприємницькі товариства (сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об’єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше                не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Отже, громадська організація у статусі неприбуткової організації може отримувати доходи (прибутки) від підприємницької діяльності (у тому числі від продажу квитків на соціальний захід згідно зі зверненням) за умов, що така діяльність є сумісною з основним видом діяльності такої організації в межах профільного законодавства, який має бути направлений для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних та інших інтересів, що в цілому є некомерційною діяльністю, і при цьому отримані доходи (прибутки) спрямовуються на фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, без розподілу отриманих доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Відповідні види підприємницької діяльності громадської організації мають бути передбачені установчими документами такої організації.

При цьому відомості про здійснення видів підприємницької діяльності громадською організацією включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у встановленому порядку.

Що стосується здійснення операцій з продажу об’єктів права інтелектуальної власності Громадської організації повідомляємо, що наданої заявником інформації недостатньо для кваліфікації операції як такої, що                не суперечить вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу. Тому дослідженню підлягають відповідні умови договорів та інших документів, пов’язаних з питанням звернення.

 

Щодо запитань 2 – 3

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі. 

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує           1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи. 

Згідно з пунктами 183.1 і 183.2 ст. 183 Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Кодексу. 

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування           (п. 183.10 ст. 183 Кодексу).

При цьому до загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ включається обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.

Обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій не враховується.

Підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Під постачанням послуг згідно з п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з абзацом четвертим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 Кодексу, ставку ПДВ у розмірі 7 відс. встановлено від бази оподаткування до операцій з постачання послуг, зокрема:

із показу (проведення) театральних, оперних, балетних, музичних, концертних, хореографічних, лялькових, циркових, звукових, світлових та інших вистав, постановок, виступів професійних мистецьких колективів, артистичних груп, акторів та артистів (виконавців), кінематографічних прем’єр, культурно-мистецьких заходів;

із показу оригіналів музичних творів, демонстрації виставкових проектів, проведення екскурсій для груп та окремих відвідувачів у музеях, зоопарках та заповідниках, відвідування їх територій та об’єктів відвідувачами.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо. 

Якщо загальна сума від здійснених неприбутковою організацією операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, протягом останніх 12 календарних місяців перевищує               1 млн грн (без урахування ПДВ), то така неприбуткова організація зобов’язана подати до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ.

У разі якщо зазначені у зверненні послуги (зокрема, послуги з організації проведення виставки, присвяченої українській культурі та історії) належать до категорії послуг, перелік яких наведено в абзацах 4 та/або 5 п.п. «в» п. 193.1           ст. 193 Кодексу, то операції з постачання таких послуг оподатковуються ПДВ за ставкою 7 відсотків.  

З питання належності зазначених у зверненні послуг до категорії послуг, визначених в абзаці 4 або 5 п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 Кодексу, в тому числі до культурно-мистецьких заходів, рекомендуємо звернутися до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сферах культури та мистецтв.

 

Щодо запитання 4

Правові засади застосування РРО та ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені у Законі України від 06 липня 1995 року              № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами) (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Відповідно до преамбули Закону № 265 встановлення норм щодо незастосування РРО / ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Порядок проведення розрахунків за товари (послуги) встановлено
у ст. 3 Закону № 265.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі
(із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити їх на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО, зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання операцій, або у випадках, передбачених у Законі № 265,
із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Поряд із цим у п. 4 ст. 9 Закону № 265 встановлено право не застосовувати РРО / ПРРО та розрахункові книжки, зокрема, при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

У нормах чинного законодавства не визначено терміну «культурно-спортивні і видовищні заклади», водночас, у ст. 1 Закону України                          від 14 грудня 2010 року № 2778-VI «Про культуру» (зі змінами)                                 (далі – Закон № 2778) визначено, що об’єкти культурного призначення – цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам'ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності.

Крім того, у ст. 1 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт»  (зі змінами) (далі – Закон № 3808) визначено, що заклад фізичної культури і спорту – юридична особа, що забезпечує розвиток фізичної культури і спорту шляхом, зокрема, надання послуг у сфері фізичної культури і спорту. Закладами фізичної культури і спорту, зокрема, є: спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, заклади спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров'я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Звертаємо увагу, що Інструкція з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах, затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.1999 № 452, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.1999 за № 483/3776 (далі – Інструкція), визначає порядок ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах та поширюється на всі театрально-видовищні підприємства (театри, цирки, філармонії, концертні організації, професійні творчі колективи, музичні колективи і ансамблі тощо) та культурно-освітні заклади (культурні центри, музеї, художні галереї (виставки), виставкові зали, історико-культурні заповідники, парки культури та відпочинку, клубні заклади, палаци і будинки культури, заклади освіти сфери культури, культурно-інформаційні та культурно-просвітницькі центри тощо) незалежно від підпорядкування, форм власності та організаційно-правових форм.

Цю Інструкцію можуть застосовувати суб’єкти господарювання, які проводять аналогічні заходи відповідно до своїх установчих документів, або фізичні особи – підприємці, які здійснюють свою діяльність у сфері культури та проводять аналогічні заходи.

Відповідно до визначень, наведених в п. 1.2 Інструкції:

квиток – документ, що підтверджує право особи на одноразове відвідування заходу;

бланк квитка (абонемента) – друкована стандартна форма документа із зазначенням реквізитів, що містять інформацію щодо ціни, серії, номера квитка, назви заходу, місця, дати і часу його проведення, номерів ряду та глядацького місця;

реквізити квитка (електронного квитка) – інформація, обов’язкова для квитків при їх випуску та продажу (ціна, серія, номер квитка, назва заходу, місце, дата і час його проведення, номери ряду та глядацького місця, ідентифікатор квитка);

продаж квитка (абонемента) – операція купівлі-продажу, що полягає у переданні споживачу квитка (абонемента) або електронного квитка та одержанні від споживача готівкових чи безготівкових коштів.

Враховуючи вищезазначене, Громадська організація може використати право встановлене у п. 4 ст. 9 Закону № 265, щодо незастосування РРО / ПРРО та розрахункових книжок, за умови продажу виключно квитків
на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів. У нормах чинного законодавства не визначено терміну «культурно-спортивні і видовищні заклади», водночас визначення зазначеного терміну виокремлено та вживається у значеннях, наведених у ст. 1 Закону № 2778 та ст. 1 Закону № 3808.

 

Щодо запитання 5

Відповідно до абзацу дев’ятого п. 46.2 ст. 46 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.

Форму Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за                        № 932/29062 (у редакції наказу Міністерства фінансів України  від 28.04.2017 № 469).

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого п. 46.2 ст. 46 Кодексу, є додатком, зокрема, до Звіту та його невід’ємною частиною (абзац третій          п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексу, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема календарному року, крім випадків, передбачених п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу – протягом               60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Тож неприбуткова організація, визначена п. 133.4 ст. 133 Кодексу та внесена до Реєстру, має подавати Звіт та річну фінансову звітність за кожний річний податковий (звітний) період.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена п. 120.1          ст. 120 Кодексу.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених              п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Зауважимо, що відповідно до п.п. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, а для релігійної організації – вимог, визначених абзацом другим               п.п. 133.4.1 і п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, Звіт за період з початку року (або з початку визнан