Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2025 р. № 4797/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), повідомляє.

Як викладено у зверненні, товариство уклало договір про право на використання програмного забезпечення із нерезидентом, країна резиденції якого Литовська Республіка .

Згідно умов договору ліцензіат зобов’язаний виплачувати винагороду (роялті) за право користування програмою в порядку та розмірах, визначених договором.

Товариство запитує:

З урахуванням норм ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу та ст. 12 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно чи повинне товариство при виплаті роялті ліцензіару – нерезиденту Литви утримувати податок у розмірі 15% чи 10%?

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік доходів для цілей оподаткування відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, до яких, зокрема, відноситься роялті (абзац «в» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, виплати, які здійснюються на користь ліцензіара товариством у вигляді роялті оподатковуються відповідно до п.п.  141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції нерезидента, на користь якого здійснюються виплати.

Згідно з ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, ратифікованої Законом України
№ 704/97-ВР від 09.12.1997, яка є  чинною з 25.12.1997 (далі – Конвенція), «застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав»
(ст. 1) та поширюється на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2).

У розумінні цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає інше, термін  «особа»  включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше обʼєднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку організацію,  що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції).

Критерії для визначення резидентського статусу осіб, на яких поширюється Конвенція, визначені ст. 4 (Резидент), відповідно до п. 1 якої при застосуванні цієї Конвенції вираз «резидент Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного  критерію. Цей термін також включає сам Уряд цієї Держави, його політико-адміністративні підрозділи  і  місцеві  органи  влади  та  будь-яке  агентство або організацію, що повністю належать такій Державі, політико-адміністративному  підрозділу або місцевому органу влади, які створені за законодавством цієї Держави.  Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі  або стосовно майна, що в ній міститься.

Відповідно до п. 1 ст. 12 (Роялті) Конвенції «роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі».

«Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті» (п. 2 ст. 12 Конвенції).

Згідно з п. 3 ст. 12 Конвенції «термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які плівки або фільми для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».

Слід  зауважити, що положення пп. 1 та 2 ст. 12 Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав (Україні/Литві) буде здійснюватись оподаткування одержаного доходу у вигляді роялті. Згідно із зазначеними положеннями обидві договірні держави – і країна, що є джерелом виплати доходу (Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує такий дохід (Литва), мають право на його оподаткування.

При  цьому Україна (як країна, в якій виникає дохід у вигляді роялті) має право на оподаткування цього доходу (відповідно до правил, встановлених українським податковим законодавством, тобто Кодексом), але це право обмежується ставкою оподаткування, зазначеною у п. 2 ст. 12 Конвенції.

Враховуючи зазначене, якщо платежі,  джерелом виплати яких є Україна,  за визначенням п. 3 ст. 12 Конвенції є «роялті» і одержувачем цих платежів є особа, що у контексті Конвенції є резидентом Литви та фактичним (бенефіціарним) власником отриманих платежів, то такі роялті можуть оподатковуватись в Україні податком у розмірі, що не може перевищувати 10 відсотків від їх загальної суми. 

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).