Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2025 р. № 4799/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення АТ «» (далі – банк) щодо віднесення до безнадійної заборгованості заборгованості фізичних та юридичних осіб, що прострочена понад 180 днів, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, банк має дебіторську заборгованість (за розрахункове-касове обслуговування та інше) значної кількості боржників, як юридичних осіб, так і фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців на суму, що не перевищує за кожним із них 25 відсотків мінімальної заробітної плати ( у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року. Проте, у зв’язку із продовженням/зупиненням з 2020 року строків позовної давності (на час дії карантину та на період дії воєнного стану в Україні) банк не може скористатися вимогами п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу для визнання безнадійною заборгованістю заборгованості юридичних та фізичних осіб – боржників банку, щодо якої минув термін позовної давності, не дивлячись, що строк такої заборгованості вже значно перевищує три роки.

 Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію стосовно віднесення до безнадійної заборгованості заборгованості фізичних осіб, що прострочена понад 180 днів, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік),  встановленої на 01 січня звітного податкового року та чи можна розповсюджувати  п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу на юридичних осіб, що мають заборгованість перед банком в незначному розмірі (наприклад, у розмірі, що не перевищує 25 % мінімальної заробітної плати)?

 

 Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб) вважається безнадійною заборгованістю (п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

До безнадійної заборгованості банків та небанківських фінансових установ може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов’язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

З 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (зі змінами) (далі – КзПБ), у книзі четвертій «Відновлення платоспроможності фізичної особи» якого визначено процедуру банкрутства боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини другої та третьої ст. 8 розділу I книги першої «Загальна частина» КзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має боржник.

Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

Відповідно до частини першої ст. 34 розділу I книги четвертої «Банкрутство юридичних осіб» КзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, у письмовій формі.

Відповідно до частини п'ятої статті 39 розділу I книги четвертої «Банкрутство юридичних осіб» за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини восьмої ст. 39 розділу I книги четвертої «Банкрутство юридичних осіб» в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про, зокрема, визнання вимог кредитора та їх розмір.

Відповідно до частини першої ст. 113 розділу I книги п’ятої «Відновлення платоспроможності фізичної особи» КзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника – фізичної особи, фізичної особи – підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Починаючи з 15.04.2023, згідно з внесеними змінами Законом України від 20 березня 2023 року № 2971-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частиною другою ст. 115 розділу I книги п’ятої «Відновлення платоспроможності фізичної особи» КзПБ встановлено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

При цьому мінімально встановлений законодавством розмір безспірних вимог кредитора для порушення справи про банкрутство не визначений.

Отже, норма п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не підлягає застосуванню для заборгованості як для юридичних осіб так і фізичних осіб, що зазначена у запиті.

Для визнання заборгованості безнадійною необхідно досліджувати інші ознаки, визначені п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).