Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2025 р. № 4814/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення …. щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що у 2015 році громадянин ….. отримав у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з метою створення фермерського господарства. У подальшому на підставі цього права було створено фермерське господарство «….», засновником та керівником якого є …., який фактично веде господарську діяльність на цій земельній ділянці по теперішній час.

Станом на сьогодні органами податкової служби надсилаються податкові повідомлення – рішення на фізичну особу – засновника фермерського господарства щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

У зв’язку з цим фермерське господарство розглядає самостійно сплачувати орендну плату, зазначену у податкових повідомленнях фізичній особі, зі свого розрахункового рахунку, як суб’єкт господарювання, що користується землею

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається така сплата орендної плати фермерським господарством за фізичну особу – виплатою додаткового блага на користь фізичної особи відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу?

2. Чи повинно в такому випадку фермерське господарство нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з суми податку, сплаченого за фізичну особу?

3. Чи може в даному випадку вважатися, що обов’язок сплати орендної плати перейшов від фізичної особи до фермерського господарства, враховуючи що:

земля надавалась для створення фермерського господарства;

господарство зареєстровано як юридична особа;

фактично користується землею саме фермерське господарство?

4. Яким чином у такому випадку фермерське господарство має оформлювати податкові зобов’язання та подавати звітність з плати за землю, якщо право на землю зареєстроване на фізичну особу, але фактичне використання здійснюється юридичною особою?

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, визначає Закон України
від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973).

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 973 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973 фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 973 землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Щодо першого та другого питань

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (п. 36.4 ст. 36 Кодексу).

При цьому представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Таким чином, фермерське господарство може сплатити податкове зобов’язання у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності виключно як представник фізичної особи з якою укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки на підставі договору доручення, тобто перерахування до бюджету суми орендної плати повинно бути здійснено від імені та за рахунок фізичної особи.

Одночасно звертаємо увагу, що відповідно до п. 87.7 ст. 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам.

Щодо третього та четвертого питань

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Кодексу встановлено, що платниками плати за землю є платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об’єктами оподаткування платою за землю є об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року
№ 2768-III (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, оскільки платником орендної плати відповідно до договору оренди є орендар земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства, самостійно сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

.