Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.09.2025 р. № 4827/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство (замовник) укладає з перевізником договори перевезення сільськогосподарської продукції автомобільним транспортом, умовами яких передбачено, що замовник забезпечує заправку рухомого складу перевізника пальним, необхідним для виконання послуг за договором.

При цьому, право власності на вказане пальне від замовника до перевізника не переходить, перевізник не сплачує замовнику кошти за отримане пальне, використання отриманого пального здійснюється перевізником виключно для виконання послуг замовнику.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи зобов’язаний замовник нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ при передачі пального перевізнику (підряднику/виконавцю) у викладеній у зверненні ситуації?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статті 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Загальні положення про перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти визначено главою 64  Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до першої та другої частини статті 909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Таким чином, якщо товар (в тому числі пальне) є власністю замовника та передається перевізнику (підряднику/виконавцю) для надання ним послуг (зокрема, послуг з перевезення) виключно замовнику в межах укладеного договору без переходу права власності на товар від замовника до перевізника (підрядника/виконавця), то така передача не розглядається як операція з постачання товарів та, відповідно, за такою операцією податкові зобов’язання з ПДВ замовником не нараховуються.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.