Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2025 р. № 4898/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення  щодо складання податкових накладних і формування податкового кредиту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10  розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

 

Як зазначено у зверненні, між орендодавцем та орендарем було укладено договір оренди, згідно з умовами якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення. При цьому орендар зобов’язаний сплачувати орендодавцю компенсацію вартості комунальних послуг, а саме електричної енергії, водопостачання та водовідведення.

Постановою суду орендодавця було визнано банкрутом.

У зв’язку з неможливістю орендодавцем здійснювати поточні платежі та з урахуванням вже наявної суми боргу перед постачальником електричної енергії  орендар прийняв на себе зобов’язання щодо сплати за електричну енергію замість орендодавця.

Так, між постачальником електричної енергії (кредитором), орендарем (поручителем) та орендодавцем (боржником) було укладено договір поруки, згідно з умовами якого відповідальність орендаря (поручителя) перед постачальником електричної енергії (кредитором) включає зобов’язання, які не виконані орендодавцем (боржником) за договором про постачання електричної енергії. При цьому орендар (поручитель) не отримав (не отримуватиме у майбутньому) від орендодавця (боржника)  будь-якої винагороди/плати за надання поруки.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи має право Товариство (поручитель) на формування податкового кредиту з ПДВ в описаній у зверненні ситуації;

2) чи має право/зобов’язаний постачальник електричної енергії (кредитор) складати податкові накладні на Товариство (поручителя) в описаній у зверненні ситуації?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статтей 553, 554 і 558 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,              підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та їх коригування, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 192, 198 та 201 розділу V, а також в окремих випадках пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Так, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, − продавця та покупця товарів/послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначено, що тимчасово, до 01  січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 01 січня 2026 року.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненнях, ДПС інформує.

 

Щодо питань 1 і 2

 

За загальними правилами податкова накладна повинна складатися і реєструватися в ЄРПН безпосередньо особою (платником ПДВ), яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг, та лише за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Таким чином, якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії та первинними документами фактичним покупцем такої електричної енергії є орендодавець (боржник), то постачальник такої електричної енергії (кредитор) – платник ПДВ зобов’язаний скласти податкову накладну на орендодавця (боржника) і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни, незалежно від того, чи оплата за таку електричну енергію здійснюється безпосередньо орендодавцем (боржником), чи третьою особою (у тому числі орендарем (поручителем)).

Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, буде підставою для включення орендодавцем (боржником) зазначених у такій податковій накладній сум ПДВ до складу податкового кредиту (якщо такий орендодавець (боржник) зареєстрований як платник ПДВ).

Водночас, підстави для складання постачальником електричної енергії податкової накладної на третю особу (у тому числі орендаря (поручителя)), яка згідно з умовами договору про постачання електричної енергії та первинними документами не є фактичним покупцем такої електричної енергії, а здійснює лише оплату за таку електричну енергію, та включення такою третьою особою вказаних вище сум ПДВ до складу податкового кредиту у даному випадку відсутні.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність ПКУ здійснюваних ними операцій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).