Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2025 р. № 4926/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи – підприємця …. щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомила, що нею розглядається можливість укладання Договору про надання послуг із контрагентом, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується за дорученням Замовника сприяти укладенню договорів роздрібної купівлі-продажу товарів між замовником та покупцями, в тому числі від свого імені але в інтересах Замовника приймати попередні оплати за товар від покупців та надавати таким особам підтверджуючі документи – сертифікат попередньої оплати. Видача товару покупцю відбувається безпосередньо у замовника.

В межах виконання Договору, виконавець подає звіти замовнику щодо кількості операцій, розміру отриманих від покупців авансів/попередньої оплати за товар, після чого виконавець перераховує ці кошти замовнику та за підсумками кожного звітного періоду отримує свою комісійну винагороду.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи буде вважатись діяльність виконавця за Договором про надання  послуг, яка полягає у сприянні укладання Договорів роздрібної купівлі-продажу товарів між замовником та покупцями, в тому числі від свого імені, але в інтересах замовника шляхом прийняття попередніх оплат за товар від покупців та із наданням таким особам підтверджуючих документів – сертифікатів попередньої оплати (із подальшим отриманням від замовника комісійної винагороди), як надання фінансових послуг та/або як фінансове посередництво?  

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953) терміни вживаються в такому значенні:

фінансова послуга – операція або декілька операцій, пов’язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги (п.п. 64 частини першої ст. 1 Закону № 1953);

надавач фінансових послуг – фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, – інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до цього Закону та спеціальних законів (п.п. 33 частини першої ст. 1 Закону № 1953);

посередницькі послуги – одна чи декілька послуг, спрямованих на отримання клієнтом фінансової послуги (крім послуг, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбачених частиною другою
ст. 41 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»), пов’язані з інформуванням, консультуванням, пропонуванням, підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів про надання фінансових послуг, одержанням платежів у межах цих договорів, включаючи здійснення на підставі договору із суб’єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікації та верифікації клієнтів, а також інші послуги, визначені спеціальними законами (п.п. 39 частини першої ст. 1 Закону № 1953).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1                    розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1
розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Кодексу (п.п. 6 п.п. 291.5.1 п.п. 291.5                   ст. 291 Кодексу).

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи зазначене, у разі якщо Ви здійснюєте господарську діяльність на підставі договору про надання послуг (договору доручення), тобто дієте від імені та за рахунок довірителя, то отримання Вами як виконавцем коштів від клієнтів та подальшої їх передачі довірителю у розумінні Закону № 1953 та Кодексу не може розглядатись як діяльність у сфері фінансового посередництва.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо правильного застосування податкового законодавства та правильності оподаткування конкретних доходів, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.