Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суму страхового платежу згідно Договору колективного страхування життя, та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що Товариство є роботодавцем та має в своєму штаті найманих працівників. Крім того, Товариство має укладений договір колективного страхування життя зі страховою компанією (далі – Договір Страхування).
Відповідно до умов Договору Страхування, його об’єктом є страхування життя, здоров’я та працездатність осіб, які є працівниками Товариства.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи правильним є розуміння Товариства, що суми страхових внесків, сплачених Товариством на користь своїх працівників за Договором Страхування, не входять до структури заробітної плати?
2. Чи правильним є розуміння Товариства, що у Товариства не виникає обов’язку з нарахування та сплати єдиного внеску із суми страхових внесків, сплачених Товариством на користь своїх працівників за Договором Страхування?
Щодо першого та другого питань
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Статтею 979 ЦКУ визначено, що договір страхування укладається відповідно до ЦКУ, Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909), інших законодавчих актів.
Законом № 1909 передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909).
Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 1909).
Частиною другою ст. 4 Закону № 1909 визначено перелік класів страхування життя, а саме:
1) клас 19 – страхування життя (інше, ніж передбачено класами 20, 21, 22, 23);
2) клас 20 – страхування життя до шлюбу та до народження дитини;
3) клас 21 – інвестиційне страхування життя;
4) клас 22 – безперервне страхування здоров'я;
5) клас 23 – пенсійне страхування.
Отже, страхування за класом 19 не належить до пенсійного страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
Разом з цим, ст. 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать, зокрема виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок затверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі – Перелік) (частина сьома ст. 7 Закону № 2464).
Розділом ІІ Переліку визначено виплати, які надаються в натуральній або грошовій формі, на які не нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Переліку єдиний внесок не нараховується на платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.
Отже, проаналізувавши положення ст. 2 Закону № 108, можна дійти висновку, що до інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать, зокрема інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства.
При цьому перелік таких видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, визначено розділом ІІ Переліку. До них належать, зокрема, платежі згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.
Крім того, відповідно до інформації наведеної у додатку (Договір Страхування) до звернення від .2025, колективне страхування життя правників віднесено до класу 19, тобто страхування життя, яке не належить до вказаних видів, на які не нараховується єдиний внесок.
Враховуючи викладене, на суми страхових внесків, сплачених Товариством на користь своїх працівників за Договором Страхування, єдиний внесок нараховується на загальних підставах.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |