Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2025 р. № 4948/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, постачальником було поставлено товар покупцю залізничним транспортом на умовах поставки DAP, які передбачають перехід права власності на товар у місці призначення. Здійснення покупцем передоплати за товар не передбачено.

Відповідно до залізничної накладної датою початку перевезення товару є 29.07.2025, а дата прибуття в пункт поставки ­– 01.08.2025. При цьому, залізнична накладна не містить посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а  також підписів уповноважених представників та не скріплені печатками покупця та продавця товару. Дата складання видаткової накладної – 01.08.2025.   

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, яка дата є датою виникнення податкових зобов’язань (дата складання залізничної накладної чи видаткової накладної) та, відповідно, на яку дату має бути складена податкова накладна постачальником в наведеній у зверненні ситуації для набуття беззаперечного права на формування податкового кредиту покупцем?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000  року за № 863/5084 у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року № 138.

Термін «залізнична накладна» визначено у пункті 5 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451. Так, залізнична накладна – це основний перевізний документ установленої форми, що подається залізниці вантажовідправником разом з товаром (вантажем) і супроводжує товар (вантаж) на всьому шляху перевезення до станції призначення.  Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення товару (вантажу), яка укладається між вантажовідправником та залізницею  на користь третьої сторони – вантажоодержувача, та одночасно є договором на заставу товару (вантажу) для забезпечення гарантії внесення належної проїзної плати та інших платежів за перевезення.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ. 

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 розділу V ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ­– ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

З метою оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з постачання товару, якщо оплата коштів за такий товар не відбулася і постачальник не визначає податкові зобов'язання за касовим методом, датою першої події за такою операцією вважається дата відвантаження товару, тобто дата, на яку припадає початок передачі товару від постачальника або безпосередньо покупцю або суб’єкту господарювання, який здійснюватиме доставку покупцю цього товару.

Отже, за операцією з постачання товару, оплата за який від покупця не отримана, податкова накладна складається постачальником на дату початку передачі товару покупцю, а у разі, якщо товар доставляється із залученням транспортного перевізника – на дату передачі товару такому перевізнику.

Водночас ДПС інформує, що правомірність формування податкового кредиту за кожною конкретною операцією може бути досліджена виключно в межах перевірок, що проводяться відповідно до ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).