Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2025 р. № 4957/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з виплати постачальником мотиваційних виплат у грошовій формі (бонусів) покупцю за досягнення відповідних показників та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство уклало додаткову угоду з постачальником, відповідно до якої постачальник щоквартально, протягом 30 днів з дати підписання актів приймання-передачі наданих послуг (далі – Акт), здійснює виплату мотиваційних виплат у грошовій формі (бонусів) покупцю за досягнення відповідних показників.

Крім того, в додатковій угоді зазначено, що Акт оформлюється після підведення підсумків протягом 30 днів після закінчення звітного періоду.

Бонус виплачується постачальником протягом 30 банківських днів з дати підписання актів.

Враховуючи вищевикладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) якою датою Товариство має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ – датою складання Акту чи датою надходження грошових коштів?

2) в якому періоді необхідно відображати дохід від операції з отримання мотиваційних виплат у грошовій формі (бонусів) покупцю за досягнення відповідних показників?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

 

Щодо питання 1

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін. Терміни реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування встановлено пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Незалежно від виду маркетингових послуг вони підпадають під загальне визначення поставки послуг, встановлене згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Враховуючи наведене, операції з постачання платником ПДВ маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків, незалежно від того, кому такі послуги надаються, резиденту чи нерезиденту.

Крім того, одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата на користь покупців мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень), які є винагородою за досягнення покупцями певних економічних показників і сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.

Оскільки мотиваційні та стимулювальні виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником продукції на користь покупців за досягнення покупцями відповідних показників закупівлі продукції (зокрема, за чітке дотримання графіку замовлень), спрямовуються на стимулювання збуту продукції такого продавця, такі витрати відносяться до маркетингових послуг.

Отже, під час виплати постачальником винагороди у грошовій формі як премії (бонусу) за досягнення покупцем відповідних показників закупівлі продукції – об’єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем, а винагорода у формі премій (бонусів), зокрема, є компенсацією вартості таких послуг, незалежно від форми її виплати: у грошовій формі чи у формі зарахування в рахунок зустрічних вимог перед постачальником.

Отже, під час отримання від постачальника винагороди у формі премій (бонусів) за досягнення відповідних показників закупівлі продукції – виникають податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання маркетингових послуг.

Базою оподаткування ПДВ відповідно до пункту 188.1 статті 188
розділу V ПКУ в такому разі буде сума отриманої винагороди (премії, бонусу).

Дата виникнення таких податкових зобов’язань визначається відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ на дату події, яка відбулася раніше:

або на дату зарахування суми бонусів на рахунок платника податку в банку, або на дату оформлення документа (Акту), що засвідчує факт постачання таких послуг таким платником податку (покупцем товарів).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ (у даному випадку – виходячи з суми отриманої винагороди (мотиваційних виплат)), та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

 

Щодо питання 2

 

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

ПКУ не передбачено податкових різниць у разі отримання мотиваційних виплат (бонусів).

Отримання таких виплат (бонусів) відображається у складі фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №  996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку мотиваційних виплат (бонусів) відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).