Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.09.2025 р. № 4960/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного підприємства (далі – Підприємство) щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування торгівлі алкогольними напоями та доступу до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Єдиний реєстр ліцензіатів), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Підприємство зазначає, що при укладанні договорів поставки алкогольних напоїв та в період дії укладених договорів Підприємство вимагає від покупців надання копії ліцензії на право оптової/роздрібної торгівлі алкогольними напоями. З метою перевірки дії ліцензій покупців Підприємство звертається до  Єдиного реєстру ліцензіатів, однак за офіційними посиланнями, вказаними у зверненні, дані відсутні, або некоректні, або не оновлюються з 2019 року. В електронному кабінеті платника податків також відсутні посилання на будь-які реєстри з інформацією про діючі або анульовані ліцензії.

Враховуючи зазначене Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є після 23.02.2025 суб’єктам господарювання доступ до Єдиного реєстру ліцензіатів або інших реєстрів, які діяли до 01.01.2025?
2. Станом на яку дату (коли востаннє було оновлено інформацію) містять інформацію загальнодоступні всім суб’єктам господарювання реєстри, зокрема, Єдиний реєстр ліцензіатів та/або інші реєстри, які діяли до 01.01.2025? 
3. Чи є після 23.02.2022 публічний доступ до актуальної інформації в усіх суб’єктів господарювання, зокрема в Підприємства, до інформації про наявність діючих ліцензій, призупинення, припинення їх дії в Єдиному реєстрі ліцензіатів та/або в інших реєстрах, які діяли до 01.01.2025?
4. Чи передбачено Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), зокрема, ст. 73 Закону № 3817 або іншими нормативно-правовими актами України відповідальність суб’єктів господарювання, які мали та мають діючі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, уклали договори постачання таких напоїв з покупцями, які на момент укладання договорів також мали діючі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, але під час виконання договорів постачання у період з листопада 2024 року по теперішній час припинено дію таких ліцензій, про що покупцем та податковим органом не було повідомлено постачальника, при цьому постачальник не мав можливості перевірити таку інформацію у відповідному державному публічному (загальнодоступному) реєстрі? Якщо передбачено, то яким пунктом, статтею законодавчого акту?
5. Якою статтею Закону № 3817 або іншого нормативно-правового акту України передбачено обов’язок продавця (постачальника) перевіряти наявність у покупця діючої ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями? Якщо такий обов’язок передбачено, то з якою періодичністю, якою статтею якого нормативно-правового акту України?
6. Чи несе відповідальність Підприємство як продавець, який на момент укладання договорів постачання та на поточний момент має діючу ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, за продаж алкогольних напоїв покупцям, які мали та надали на момент укладання таких договорів діючі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та, дію яких було припинено під час дії договорів постачання товарів, про що такими покупцями та податковим органом не було повідомлено Підприємство, у разі відсутності доступу до актуальних даних Єдиного реєстру ліцензіатів та/або інших реєстрів, які діяли до 01.01.2025? Якщо несе, то яку і згідно якого нормативно-правового акту України передбачена така відповідальність?

Щодо питань 1-3

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Пунктом 28 частини першої ст. 1 Закону № 3817  визначено, що Єдиний реєстр ліцензіатів – складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва та/або на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини.

Відповідно до частини першої ст. 34 Закону № 3817 адміністратором та держателем Єдиного реєстру ліцензіатів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Власником Єдиного реєстру ліцензіатів, у тому числі його програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на його програмне забезпечення, є держава в особі держателя зазначеного реєстру.

Згідно із частиною другою ст. 34 Закону № 3817 ведення Єдиного реєстру ліцензіатів здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Єдиний реєстр ліцензіатів інтегрується із Системою електронної взаємодії електронних ресурсів, визначеною Законом України «Про публічні електронні реєстри».

Обробка та захист персональних даних у Єдиному реєстрі ліцензіатів здійснюються відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру ліцензіатів з технічного і технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, технічні та технологічні заходи з надання доступу до зазначеного реєстру здійснюються адміністратором відповідно до законів України «Про захист персональних даних» та «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

Відповідно до п. 26 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817 у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, доступ до даних реєстрів, визначених Законом № 3817, обмежується, крім доступу центрального органу виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Порядок доступу до даних реєстрів, визначених Законом № 3817, під час воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 3817 дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 46 Закону № 3817 орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах та оприлюднює рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на своєму офіційному веб-порталі / субсайтах веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Статтею 41 Закону № 3817 визначено, що:

ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина четверта статті 41 Закону № 3817);

ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина п’ята статті 41 Закону № 3817);

ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина шоста статті 41 Закону № 3817).

Отже, у зв’язку з введенням воєнного стану на території України, доступ до даних реєстрів, визначених Законом № 3817, зокрема до Єдиного реєстру ліцензіатів, обмежено. Водночас суб’єкти господарювання за необхідності можуть отримати інформацію про ліцензії, дія яких припинена органом ліцензування, шляхом розгляду рішень про припинення дії ліцензій, зокрема, на право оптової торгівлі алкогольними напоями, які оприлюднюються на субсайтах веб-порталу ДПС.

Щодо питання 4-6

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

ліцензія – право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817).

оптова торгівля алкогольними напоями – діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб'єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб'єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб (пункт 60 частини першої статті 1 Закону № 3817).

роздрібна торгівля – діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування (пункт 76 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Оптова торгівля на території України алкогольними напоями здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім випадків, встановлених цією статтею (частина перша статті 16 Закону № 3817).

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до статті 19 Закону № 3817 суб’єкти господарювання при здійсненні діяльності з оптової торгівлі, зокрема, алкогольними напоями зобов’язані проводити розрахунки за операціями оптової торгівлі такими алкогольними напоями виключно у безготівковій формі, в тому числі у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов’язанні чи при виконанні обов’язку боржника третьою особою.

Отже, за наявності діючої ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями Товариство має право здійснювати реалізацію алкогольних напоїв суб’єктам господарювання, які мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також іншим суб'єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб, за умови здійснення розрахунків за операціями з оптової торгівлі такими алкогольними напоями виключно у безготівковій формі.

Крім того, вимогами Закону № 3817 не передбачено вимагати від суб’єктів господарювання-покупців ліцензії на право здійснення оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Законом № 3817 не передбачена відповідальність для суб’єкта господарювання-продавця у разі реалізації ним алкогольних напоїв суб’єкту господарювання-покупцю, у якого відсутні ліцензії на право оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями за умови дотримання суб’єктом господарювання-продавцем вимог Закону № 3817. Водночас, продаж алкогольних напоїв суб’єкту господарювання, який не здійснює оптову або роздрібну торгівлю ними, не використовує вказані напої для виробничих потреб та є кінцевим споживачем таких напоїв з метою особистого некомерційного використання, вважається роздрібною торгівлею алкогольними напоями, здійснення якої потребує отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 73 Закону № 3817 до суб'єктів господарювання у разі здійснення  оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).