Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.09.2025 р. № 4974/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо сплати земельного податку та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, фізична особа – підприємець з 02.08.2024 по 31.03.2025 перебував на загальній системі оподаткування, обліку і звітності. Основний КВЕД: Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур (01.11). Об’єктами оподаткування суб’єкта оподаткування є як власна, так і орендовані земельні ділянки.

З 01.04.2025 року фізична особа – підприємець перейшов на спрощену систему оподаткування обліку і звітності (платник єдиного податку другої групи). При цьому платник податків орендовані земельні ділянки в суборенду не передає.

У липні 2025 року фізичним особам – власникам земельних ділянок, які передані в користування відповідно до Договорів оренди платнику почали надходити від контролюючого органу податкові повідомлення-рішення на сплату плати за землю.

У зв’язку з чим платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Норма щодо звільнення від нарахування та сплати податку на майно в частині земельного податку стосується щодо орендованих земельних ділянок для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи?

2. Чи нараховується контролюючим органом на орендовані земельні ділянки плата за землю фізичним особам – власникам таких земельних ділянок, які передані в користування відповідно до Договорів оренди фізичній особі – підприємцю – землекористувачу платнику єдиного податку другої групи?

3. Якщо податок на землю фізичним особам – власникам земельних ділянок, які передані в користування відповідно до Договорів оренди фізичній особі – підприємцю – землекористувачу платнику єдиного податку другої групи повинен нараховуватися контролюючим органом, чи має бути вирахувана із суми такого податку сума плати за землю, яку сплачував суб’єкт господарювання протягом січня – березня 2025 року?

Щодо першого питання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Законом України «Про оренду землі»
від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону № 161 оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (абзац перший ст. 5 Закону № 161).

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому відповідно до п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є, зокрема:

- платники земельного податку:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об'єкти оподаткування земельним податком:

земельні ділянки, які перебувають у власності;

земельні частки (паї), які перебувають у власності;

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Пунктом 286.1 ст. 286 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є :

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу,
до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Разом з цим на підставі п. 281.3 ст. 281 Кодексу від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи зазначене, фізичні особи – власники земельних ділянок звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Підпунктом 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу передбачено, що до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу встановлено перелік видів діяльності, за умови провадження яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом фізичної особи підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності зокрема з:

податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (абзац четвертий п. 297.1 ст. 297 Кодексу).

Таким чином, положення абзацу четвертого п. 297.1 ст. 297 Кодексу поширюються на Вас як фізичну особу – підприємця – платника єдиного податку другої групи (КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур») у разі здійснення господарської діяльності на власних та орендованих земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які використовуються за призначенням.

При цьому платниками земельного податку є фізичні особи – власники земельних ділянок.

Щодо другого та третього питань

Одночасно зауважуємо, що п.п. 14.1.172¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація, це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 19 Кодексу, Вами не надано довіреності, яка дає право представляти інтереси фізичних осіб – власників земельних ділянок та отримувати індивідуальну податкову консультацію з порушених питань, то у разі надходження належним чином оформленого звернення про надання індивідуальної податкової консультації від Вас, як представника з наданням копії довіреності або особисто від фізичних осіб – власників земельних ділянок, таке звернення буде розглянуто у порядку та строки, визначені Кодексом, за умови дотримання усіх вимог, встановлених
ст. 52 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.