Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2025 р. № 4990/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення         щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство як комерційний агент здійснює діяльність із приймання готівкових коштів на підставі договору, укладеного з банком.

Водночас, Товариство:

не надає платіжних послуг, чи інших послуг фізичним особам (діє від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок особи, яку вона представляє під час приймання готівки);

фактичним надавачем платіжних послуг є банк;

надає банку послуги із прийняття готівкових коштів;

не отримує права розпоряджатися такими готівковими коштами, а виключно зобов’язується передати їх банку.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) належності операції з приймання (отримання) готівки від фізичних осіб, що здійснюється Товариством за дорученням банку для поповнення банком платіжних карток таких фізичних осіб, до категорії операцій з надання послуг, із виконання платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем, які не є об’єктом оподаткування згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ, у випадку якщо Товариство не є надавачем платіжних послуг чи операторами платіжних систем;

2) необхідності відображення у податковій декларації з ПДВ обсягу прийнятих від фізичних осіб згідно з агентським договором та переданих банку грошових готівкових коштів в описаній у зверненні ситуації.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) визначено поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 57 частини першої статті 1 Закону № 1591 визначено, що платіжна операція – будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Оператор платіжної системи – юридична особа, яка встановлює правила платіжної системи, виконує інші функції для забезпечення функціонування платіжної системи та несе відповідальність за діяльність цієї платіжної системи відповідно до її правил та вимог законодавства (пункт 49 частини першої статті 1 Закону № 1591).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1591 до надавачів платіжних послуг належать:

банки, філії іноземних банків;

платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи);

філії іноземних платіжних установ;

установи електронних грошей;

фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг;

оператори поштового зв'язку;

надавачі нефінансових платіжних послуг;

Національний банк України;

органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої і третьої статті 10 Закону № 1591 надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій статті 10 Закону № 1591.

Особи, зазначені у частині першій статті 10 Закону № 1591, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до Закону № 1591 та за умови включення до Реєстру платіжної інфраструктури, якщо інше не передбачено Законом № 1591.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Абзацом четвертим підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ визначено, що не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із виконання платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем.

Перелік послуг з виконання платіжних операцій, розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування, затверджено постановою Правління Національного банку України від 01 серпня 2017 року № 73 (далі –                  Перелік № 73).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).

При визначенні обсягу постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміна «постачання товарів» відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ та значення терміна «постачання послуг» відповідно до вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ (підпункт 1 пункту 3 розділу V Порядку № 21).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Щодо питання 1

За загальновстановленими правилами, з метою віднесення тієї, чи іншої операції до категорії операцій з постачання послуг необхідно використовувати термін «постачання послуг», визначений у підпункті 14.1.185 пункту 14.1  статті 14 ПКУ.

Норми абзацу четвертого підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ стосуються виключно операцій з надання послуг із виконання платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем.

Водночас, якщо Товариство не є надавачем платіжних послуг / оператором платіжних систем, то підстави для застосування Товариством норм абзацу четвертого підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ відсутні і, відповідно, порядок оподаткування ПДВ тих, чи інших операцій з постачання послуг, що здійснюються Товариством, залежить від фактичної сутності таких операцій. Зокрема, якщо Товариством надаються виключно агентські послуги, за які Товариство отримує агентську винагороду, то операції з постачання таких послуг підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах виходячи з договірної вартості таких послуг (суми агентської винагороди).

Щодо питання 2

У податковій звітності з ПДВ підлягають відображенню дані щодо здійснених операцій, а не обсяг грошових коштів, у тому числі прийнятих від фізичних осіб згідно з агентським договором та надалі переданих банку.

Якщо зазначені у зверненні грошові готівкові кошти за своєю економічною сутністю не є оплатою (компенсацією) вартості товарів/послуг (у тому числі агентських послуг), поставлених (що будуть поставлені у майбутньому) безпосередньо Товариством, а отримуються Товариством від фізичних осіб згідно з агентським договором виключно з метою їх подальшого перерахування банку, то при їх отриманні податкових наслідків з ПДВ, у тому числі щодо відображення у податковій звітності з ПДВ, у Товариства не виникатиме.

Разом з тим ДПС повідомляє, що в межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз господарських операцій платника та не проводить оцінку сутності таких операцій, яка може бути досліджена під час проведення документальної перевірки платника податку. Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).