Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2025 р. № 5009/ІПК/20-40-24-07-05

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства, яке надійшло в електронній формі через електронний кабінет, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами (далі – ПКУ), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

У зверненні зазначено, що відповідно до Статуту учасники ТОВ мають право брати участь в управлінні ТОВ в порядку, передбаченому цим статутом (пункт 4.1 Статуту ТОВ).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається учасник (засновник) членом керівного органу підприємства у розумінні підпункту 170.9.1.пункту 170.9 статті 170 ПКУ і чи може він бути направлений ТОВ у відрядження?
2. Чи можна відшкодовувати понесені витрати учаснику (засновнику), який не є працівником ТОВ, і який у справах ТОВ відбуває до іншого міста чи до іншої країн (зокрема, на виставку для представлення продукції ТОВ та участі у проведенні переговорів), у разі якщо Загальними зборами (рішенням єдиного учасника) ТОВ буде прийнято рішення про направлення такого учасника ТОВ у відрядження?
3. Якщо учасник (засновник) ТОВ не є працівником ТОВ, чи будуть витрати на його поїздку, які відшкодовуються ТОВ (проїзд, поживання тощо), розглядатися як додаткове благо і оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб і військовим збором?

Щодо першого – третього питань

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України (зі змінами) (далі - ЦКУ) юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до статті 97 ЦКУ управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 99 ЦКУ загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (зі змінами) (далі – Закон № 2275).

Згідно зі статтею 11 Закону № 2275 установчим документом товариства є статут.

При цьому відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону № 2275 у статуті товариства зазначаються відомості, зокрема про органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа – резидент.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПКУ (підпункт 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Зазначені в абзаці другому підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків та багажних квитанцій (у тому числі електронні квитки); документів, отриманих від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документів (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документів, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інших документів, що засвідчують вартість витрат.

Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.

До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Сума добових визначається в разі відрядження:

у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Крім того, згідно з підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПКУ та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, у підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 розділу IV та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Разом з цим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 ПКУ, зокрема:

сума надміру витрачених коштів / електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 ПКУ (підпункт 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (підпункт «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ);

суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (підпункт «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167 ПКУ).

Водночас, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ, є платниками військового збору (підпункт 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені статтею 163 розділу IV ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставками, визначеними підпункті 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку (військового збору) до бюджету передбачено статтею 168 розділу IV ПКУ та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПКУ податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену статтею 167 розділу IV ПКУ, та ставку військового збору 5 відсотків, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ).

Враховуючи викладене, у разі якщо учасник (засновник) ТОВ є членом керівного органу ТОВ, то суми відшкодованих витрат на проїзд, проживання тощо під час відрядження в межах території України або за кордон не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за умови наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість зазначених витрат та за умови виконання вимог, встановлених пунктом 170.9 статті 170 ПКУ.

У разі якщо учасник (засновник) ТОВ не є членом керівного органу ТОВ, то з метою оподаткування сума відшкодованих йому витрат на відрядження включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та/або, як інший дохід, в залежності від виду та суми відшкодованих витрат, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (зі змінами) Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення та організовує розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Отже, з питання чи вважається учасник (засновник) членом керівного органу підприємства доцільно звернутися до Міністерства юстиції України.

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.