Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.09.2025 р. № 5042/ІПК/99-00-12-01-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні зазначено, що платник податків здійснює продаж одягу через мережу Інтернет в онлайн форматі без прийому клієнтів за домашньою адресою (місцем проживання).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань.

1. Чи є обов’язковим зазначення номера квартири у заяві про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – заява № 20-ОПП), якщо місце провадження діяльності знаходиться за місцем проживання фізичної особи – підприємця?
2. Чи буде вважатися правомірним відображення у заяві № 20-ОПП лише вулиці та номера будинку без номера квартири?
3. Чи не призведе відсутність номера квартири у заяві № 20-ОПП до порушень при формуванні фіскальних чеків реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – ПРРО)?

З питань 1 – 2, порушених у зверненні, повідомляємо.

Згідно з частиною першою статті 26³ Закону України                                              від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об’єкта нерухомого майна (далі – адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об’єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Відповідно до частини третьої статті 26³ Закону № 3038 адреса присвоюється об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

Пунктом 10 частини четвертої статті статті 26³ Закону № 3038, визначено, що, зокрема, номер квартири є реквізитом адреси.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Кодексу платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 Кодексу взяття на облік фізичних                   осіб – підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно з Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

З метою проведення податкового контролю платники податків згідно з пунктом 63.3 статті 63 Кодексу підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок                  № 1588).

Згідно з пунктом 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 заява № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі, якщо місце проживання фізичної особи – підприємця є місцем, де провадиться його підприємницька діяльність, або воно пов’язане зі здійсненням підприємницької діяльності, то фізична особа – підприємець повинна подати до контролюючого органу за основним місцем обліку протягом 10 робочих днів після реєстрації заяву № 20-ОПП з інформацією щодо фактичної адреси провадження підприємницької діяльності як про об’єкт оподаткування.

Заява № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до заяви № 20-ОПП), що містить опис даних, які зазначаються у відповідних графах цієї заяви.

Для цілей заяви № 20-ОПП першоджерелом даних щодо об’єкта оподаткування, зокрема, щодо його місцезнаходження (адреси), є правовстановлювальні документи, які є актуальним на дату її подання.

Номер квартири/офісу, відомості про які зазначаються у графі 13 розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» заяви № 20-ОПП, можуть бути одним із реквізитів адреси об’єкта оподаткування.

У разі наявності номера квартири/офісу (у разі наявності) в адресі об’єкта нерухомого майна її зазначення у графі 13 розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» заяви № 20-ОПП є обов’язковим, враховуючи, що номер квартири/офісу, який дозволяє однозначно ідентифікувати об’єкт нерухомого майна в межах будинку, є невід’ємною частиною адреси самостійного об’єкта нерухомого майна.

Графа 13 розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» заяви                      № 20-ОПП не заповнюється лише за умови відсутності такого реквізиту в адресі.

Щодо питання 3.

Правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України                                    від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265 встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Процедура реєстрації РРО та/або ПРРО в контролюючих органах регулюється Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (далі – Порядок РРО)/Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – Порядок ПРРО), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048.

Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу ІІ Порядку РРО реєстрація РРО проводиться на підставі заяви про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО/пункту 3 розділу ІІ Порядку ПРРО реєстрація ПРРО – на підставі заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – реєстраційна заява).

РРО та/або ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні (пункт 3 розділу ІІІ Порядку РРО)/дані про господарську одиницю внесені до реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій щодо такого ПРРО (пункт 2 розділу IV Порядку ПРРО).

Відомості щодо об’єкта оподаткування, який взято на облік в контролюючих органах відповідно до поданої заяви № 20-ОПП, є першоджерелом даних реєстраційної заяви, що подається суб’єктом господарювання до контролюючого органу у встановленому порядку для реєстрації РРО та/або ПРРО.

Форма та зміст розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України                              від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі – Положення   № 13).

 Відповідно до визначення, наведеного у пункті 2 розділу I
Положення № 13, адреса господарської одиниці – це адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею.

У пункті 2 розділу ІІ Положення № 13 передбачено, що обов’язковими реквізитами фіскального чека є, зокрема, адреса господарської одиниці – адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3).

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу I Положення № 13).

З огляду на викладене, неподання суб’єктом господарювання інформації про номер квартири як об’єкта нерухомого майна, у якій він провадить підприємницьку діяльність, може призвести до порушень при формуванні розрахункових документів / електронних розрахункових документів, та фактично позбавить споживачів (покупців) права на звернення до продавця із захистом своїх порушених прав на належну якість та безпечність продукції, відшкодування завданої шкоди тощо. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).