Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.09.2025 р. № 5051/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (        ), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків повідомляє, що перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи. Має стоматологічний кабінет. Надає послуги фізичним особам, у тому числі пацієнтам, які мають статус учасника бойових дій. Платником податків підписано договір з Національною службою здоров’я України (далі – НСЗУ) про медичне обслуговування із зубопротезування та надання планової стоматологічної допомоги окремим категоріям осіб. Зазначений договір є договором на користь третіх осіб – фізичних осіб (пацієнтів) у частині надання їм медичних послуг. Також, фізична особа, надає всі необхідні документи та пише заяву на отримання безоплатних стоматологічних послуг. НСЗУ перераховує на поточний рахунок платника податків кошти за пацієнтів – фізичних осіб, які отримали стоматологічні послуги. Відшкодування здійснюється за Єдиними Державними тарифами, які використовують всі надавачі послуг.

З огляду на зазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець платник єдиного податку другої групи працювати за договором, укладеним з НСЗУ?

2. Чи не порушуються умови перебування на спрощеній системі оподаткування?

3. Чи виникають додаткові зобов’язання з податків?

4. Чи виникають додаткові зобов’язання в звітності?

Щодо першого – четвертого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Поняття «населення» у розумінні п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не є специфічним, а використовується у загальному значенні.

При цьому «населення» – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

Перелік видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп визначено у ст. 292 Кодексу.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).

Крім того, згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці, зокрема платники єдиного податку другої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Крім того, п. 296.2 ст. 296 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Дані обліку використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 19.06.2015 № 578, із змінами.

Враховуючи зазначене, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи надає стоматологічні послуги виключно фізичним особам (населенню) в межах державної програми на підставі укладеного з НСЗУ договором, то такий підприємець може бути платником єдиного податку другої групи, за умови дотримання інших вимог, встановлених главою 1 розділу XIV Кодексу, незалежно від того, що кошти надходять від НСЗУ, але за умови дотримання інших вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались, зокрема договір тощо.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.