Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.09.2025 р. № 5065/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

                                              

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань правомірності визнання/не визнання операцій з відступлення права вимоги контрольованими у відповідності до статті 39 розділу I Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у формуванні чіткого розуміння обсягу податкових обов’язків, що виникають у платника податків на підставі статті 39 розділу I Кодексу, а також з метою правильного визначення чи є операції, описані нижче, контрольованими.

Засновником платника податків до липня 2022 року був нерезидент, що зареєстрований у Литовській Республіці (далі – нерезидент 1) із часткою володіння 100 відсотків. У липні 2022 року нерезидентом 1 на підставі договору купівлі – продажу було продано частку у статутному капіталі платника податків в розмірі 100 відсотків резиденту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Платником податків із нерезидентом 1 до липня 2022 року було укладено декілька кредитних договорів на отримання коштів для ведення господарської діяльності.

Нерезидентом 1 та іншим резидентом Литовської Республіки (далі – нерезидент 2) був укладений договір про відступлення права вимоги, на підставі якого нерезидент 1 уступає належне йому право вимоги заборгованості платника податків за кредитними договорами, зокрема, основної суми боргу та суми нарахованих і невиплачених процентів нерезиденту 2. Крім того, між платником податків нерезидентом 1 та нерезидентом 2 були укладені додаткові угоди до кредитних договорів про зміну сторони в зобов’язаннях, на підставі яких сторони прийшли до угоди замінити кредитора за кредитними договорами – нерезидента 1 на нового кредитора – нерезидента 2.

Операція по зміні кредитора в зобов’язанні відображена в обліку платника податків виключно як оборот на відповідному рахунку (684, 506 тощо) без кореспонденції із рахунками 7 або 9 класів.

Згідно з інформацією, наданою платником податків у зверненні, протягом 2024 року нарахування відсотків та будь-яких надходжень або виплат за кредитними договорами не відбувалось.

У зверненні платник податків зазначає, що відповідно до абзацу одинадцятого підпункту «а» підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу він та нерезидент 2 є пов’язаними особами.

Річний дохід платника податків від будь – якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2024 рік перевищує 150 мільйонів гривень. Обсяг операцій між платником податків і нерезидентом 2 за 2024 рік  перевищує 10 мільйонів гривень.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

• чи вірно розуміє платник податків, що операції по зміні кредитора на пов’язану особу платника податків не визнаються контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу?

 

Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що  контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту.

Абзацом одинадцятим підпункту «а» підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу визначено, що пов’язані особи – це юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: для юридичних осіб, зокрема, сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб’єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, – більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, але не виключно:

а) операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

б) операції з придбання (продажу) послуг;

в) операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;

г) фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

ґ) операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів;

д) операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні;

е) операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов’язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку.

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39  розділу I Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи викладене, у разі, якщо господарська операція платника податків не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, така операція у розумінні підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу не вважатиметься контрольованою. Разом з тим, зауважимо, що господарська операція з нарахування відсотків на користь нерезидента 2 у випадку досягнення вартісних критеріїв, встановлених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу відповідатиме вимогам підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу та вважатиметься контрольованою.

При цьому, зазначимо, що кожен конкретний випадок стосовно визнання операцій контрольованими має розглядатись з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувалися.  

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).