Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.09.2025 р. № 5080/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення стосовно питань оподаткування доходів нерезидента в частині сплати судового збору та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, заявник у липні 2023 року перерахував на депозитний рахунок державної виконавчої служби кошти по сплаті судового збору за рішенням суду за позовом підприємства-нерезидента у зв’язку із несвоєчасним перерахуванням дивідендів.

Оскільки вказані кошти сплачувались товариством на вимогу виконавчої служби, то під час виплати такого доходу згідно із законодавством товариство не мало можливості утримати податок з доходів нерезидента.

З метою уникнення порушення податкового законодавства з суми виплаченого доходу на користь нерезидента товариство з власних коштів змушено було заплатити до бюджету податок на доходи нерезидента за ставкою 15 %, що було відображено у податковій декларації за 9 місяців 2023 року.

01.08.2025 стягнуті за виконавчим провадженням кошти були перераховані до Державного бюджету у зв’язку із відсутністю у державного виконавця банківських реквізитів стягувача.

Товариство запитує:

У зв’язку з неотриманням нерезидентом доходу від товариства, чи вважається податок на дохід нерезидента, сплачений товариством за рахунок власних коштів за ставкою 15% та задекларований у податковій декларації за 9 місяців 2023 року, помилкове (зайве) сплаченим податком?

Законом України від 02 червня 2016 № 1404 – VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) визначається сукупність дій, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Пунктом 2 частини першої ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною четвертою ст. 18 Закону № 1404 встановлено, що  вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

У разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню (п.п. 9 частини першої ст. 39 Закону № 1404).

Порядок виплати стягнутих грошових коштів встановлені ст. 47 Закону № 1404.

Так, частиною першою ст. 47 Закону № 1404 встановлено, що грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки (частина третя ст. 47 Закону № 1404).

У разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів (частина сьома ст. 47 Закону № 1404).

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02  квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі – Інструкція).

Пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби / приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 9 частини першої ст. 39 Закону № 1404.

Як зазначено у запиті, згідно із наданими заявником матеріалами, 19.07.2023 виконавче провадження було завершено у зв’язку із повним фактичним виконанням (лист відділу державної виконавчої служби).

Отже на рахунок органу державної виконавчої служби були сплачені відповідні грошові суми в повному обсязі для виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, вказані грошові кошти, які надійшли на рахунки державної виконавчої служби, повинні були повністю задовольнити позов нерезидента.

Враховуючи вимоги ст. 141 Кодексу резидент, що здійснює перерахування грошових коштів на користь уповноваженої нерезидентом особи (у вашому випадку державної виконавчої служби), які за своєю економічною суттю є виплатою доходу з джерелом його походження з України у вигляді грошових сум за рішенням суду на користь нерезидента, повинен утримати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

При цьому відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД*100/(100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Одночасно зазначаємо, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися за умови чіткої деталізації усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

При цьому питання повноти нарахування та сплати податку за операціями з нерезидентами є предметом податкового контролю, а не податкового консультування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).