Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.09.2025 р. № 5089/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), і керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство без надання будь-яких документів  що підтверджують право власності, класифікаційні ознаки та функціональне призначення належних йому об’єктів нерухомості проінформувало, що є  власником будівель, споруд, які віднесені до                         класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора будівель і споруд                         НК 018:2023 та здає частку будівлі в оренду.

Товариство посилаючись на роз’яснення розміщене в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (далі – ЗІР) та підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу запитує чи правильно воно обчислює податкове зобов’язання з Податку за будівлю (споруду) сільськогосподарського товаровиробника, на частку, яка здається в оренду.

Оскільки до звернення не надані документи, які підтверджують права власності Товариства на об’єкти нерухомого майна та підтверджують кваліфікаційну приналежності будівель згідно з Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023, затвердженим наказом  Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (далі – Класифікатор), то ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо викладеного питання.

Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ЗІР забезпечує уніфіковане отримання відповідей на податкові запитання платників податків. База знань, розміщена у ЗІР, містить загальну позицію ДПС щодо застосування норм податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, без врахування особливостей конкретного платника податків та специфіки конкретних ситуацій та не є податковою консультацією платнику податків в розумінні  глави 3 «Податкові консультації» Кодексу.

Порядок нарахування та  сплати  Податку  врегульовано у  статті 266 Кодексу. 

Згідно з  підпунктом 266.1.1 пункту 266.1  статті 266 Кодексу  платниками  Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі                   їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами

самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт                                     (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Отже у межах податкового законодавства кожен об’єкт нерухомого майна розглядається  як окремий об’єкт оподаткування Податком.

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу                        (далі – підпункт «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу) не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками  в оренду, лізинг, позичку.

Положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що  сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже для права застосування норми, передбаченої  підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу, Товариство одночасно має відповідати певним умовам:

бути сільськогосподарським товаровиробником;

бути власником будівель та споруд, віднесених до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора;

будівлі та споруди використовуються за призначенням у господарській діяльності Товариства саме як сільськогосподарського товаровиробника;

будівлі та споруди (в т.ч. їх частки) не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Для застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу Товариство має позиціонуватися, як сільськогосподарський товаровиробник та мати основний вид діяльності, який класифікується  у секції «А» КВЕД  ДК 009:2010.

Відповідно до реєстраційних даних основним видом діяльності Товариства визначено 01.19 «Вирощування інших однорічних і дворічних культур», який класифікується у секції А «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство» КВЕД ДК 009:2010.

Товариством до звернення не надано інформацію щодо віднесення будівель  до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора.

Оскільки у зверненні Товариство зазначило, що здає будівлю в оренду, то, навіть при підтвердженні належності будівлі до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора, Товариством буде порушено дотримання умов критеріїв, визначених  підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу.

Надання об’єкту нерухомості або його частини в оренду, лізинг, позичку позбавляє Товариство права при визначенні податкового зобов’язання з Податку застосовувати положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу за весь об’єкт нерухомості.

Отже у Товариства виникає обов’язок з нараховування та сплати податкових зобов’язань з Податку за всю площу об’єкту  нерухомості, а не за частину, яка здається в оренду, лізинг, позичку.

 

Статтею 50 Кодексу передбачено підстави та порядок внесення змін до податкової звітності. За наявності підстав та за умови додержання вимог статті 50 Кодексу платник податків має право внести такі зміни до податкової звітності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.