Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.09.2025 р. № 5118/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що на підставі актів на право постійного користування земельними ділянками, оформлених у 90-х роках, та договорів оренди землі, укладених на початку 2000-х років, є користувачем земельних ділянок, серед яких є земельні ділянки без присвоєння їм кадастрових номерів та  /  або отримано відмову у наданні витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (далі – Ділянки, Витяг).

Товариство запитує щодо правомірності обчислення податкових зобов’язань з плати за землю (земельний податок та орендна плата земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, щодо яких немає кадастрових номерів та  /  або отримано відмову у наданні Витягу.

Обсяг та зміст наданої у зверненні інформації про об’єкт земельних відносин є недостатнім для з’ясування всіх обставин справи та надання чіткої відповіді, оскільки не надано копії актів на право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, документів, якими посвідчено право Товариства на користування земельними ділянками тощо, тому Товариству надається роз’яснення загальних норм податкового законодавства.

Принцип платності користування землею, передбачений ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до ст. 79¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) земельна ділянка є об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (присвоєння їй кадастрового номера) та державної реєстрації права власності на неї, що здійснюється після внесення інформації про таку ділянку до Державного земельного кадастру (далі – Кадастр).

Земельним кодексом для юридичних осіб встановлено обов’язок оформлення права власності, користування у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Отже, обов’язок із обчислення податкових зобов’язань з плати за землю за земельні ділянки, щодо яких не внесено відомості до Кадастру (немає кадастрового номера, Витягу, державної реєстрації речових прав тощо), виникатиме у Товариства з дати державної реєстрації відповідного права на такі земельні ділянки.

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати у власність або користування земельні ділянки, з питання приведення землевпорядної документації та договорів оренди землі у відповідність до чинного законодавства, а також здійснити заходів щодо внесення інформації про земельні ділянки до Кадастру.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.