Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.09.2025 р. № 5129/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та, керуючись  статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство без надання документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, повідомило, що з червня 2009 року є власником  бази відпочинку …., розташованої за адресою: Дніпропетровська область, … (далі – База відпочинку). Товариство зазначило, що через аварійний стан База відпочинку не працює і не використовується за призначенням і в 2011 році Товариство зверталося до органів місцевого самоврядування щодо аварійного стану Бази відпочинку.  Товариство зазначило, що  13 червня 2025 року комісія склала акт обстеження технічного стану будівель Бази відпочинку та 23 липня 2025 року …. сільська рада прийняла рішення                     …  про затвердження акту обстеження технічного стану.

Товариство запитує з якого періоду воно повинно декларувати та сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок).

Оскільки до звернення не надані документи, які підтверджують обставини визначені у зверненні, то ДПС надає роз’яснення загальних норм законодавства щодо викладеного питання.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України                                               від 1 липня 2004 року  № 1952-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Порядок нарахування та  сплати  Податку  з  об’єктів нежитлової  та/або  житлової нерухомості врегульовано статтею 266 Кодексу.

Згідно з  підпунктом 266.1.1 пункту 266.1  статті 266 Кодексу  платниками  Податку                                                                             є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт                                     (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування.

Згідно з підпунктом «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу                               не  є об’єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради.

Водночас зазначаємо, що Кодекс не містить норм щодо припинення виконання податкових зобов’язань з Податку, за об’єкт нежитлової нерухомості, що перебуває у власності суб’єкта господарювання, але тимчасово не використовується у його діяльності, у т.ч. у зв’язку з аварійним станом .

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного  року і не пізніше 20 лютого  цього  ж  року  подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46  Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Оскільки у зверненні Товариство зазначило, що є власником Бази відпочинку з червня 2009 року, то у Товариства починаючи з місяця, в якому він набув право власності виникає обов’язок з нараховування та сплати податкових зобов’язань з Податку і  відповідно виникає обов’язок з подання податкової декларації з Податку.

При цьому звертаємо увагу, що якщо в документах,  які  встановлюють право власності  та технічні характеристики  нерухомості, Базу відпочинку  класифікують, як об’єкт нежитлової нерухомості, то у Товариства не має підстав застосовувати положення підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.                               

Додатково повідомляємо, що Кодексом передбачена можливість подання уточнюючих розрахунків, зокрема з Податку, відповідно до статті 50 Кодексу                                     (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) до податкової декларації за формою, чинною на час подання такого розрахунку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства , щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.