Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.09.2025 р. № 5132/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що Товариство здійснює надання послуг у сфері інформаційних технологій шляхом впровадження
СRМ-системи на базі продуктів Microsoft для своїх замовників (користувачів системи), а також розробку і постачання інших програмних продуктів. Відтак, Товариство надає послуги, пов'язані з впровадженням, підтримкою та налаштуванням системи відповідно до вимог замовників, доопрацьовує (модифікує) систему у разі, якщо її стандартної функціональності не вистачає, щоб покрити вимоги замовника.

Товариство є Резидентом Дія Сіті на підставі Наказу Міністерства цифрової трансформації України та платником податку на виведений капітал.

Основним видом діяльності Товариства згідно КВЕД є 62.02 «Консультування з питань інформатизації».

Для провадження господарської діяльності наразі Товариство планує укласти договір надання послуг з вузькоспеціалізованим спеціалістом у сфері інформаційних технологій, зокрема з метою залучення його знань та навичок до надання послуг Товариством користувачам, в тому числі закордонним.

При цьому такий спеціаліст є громадянином України, що на початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України емігрував разом із членами родини та дітьми за кордон, таким чином перебуває у іншій країні, а саме Португалії, вже біля 3 (трьох) років безперервно.

Протягом строку перебування в Португалії він був визнаний її податковим резидентом (про що має відповідну довідку державного зразка Португалії), а також зареєстрував суб’єкт господарювання відповідно до португальського законодавства з метою здійснення індивідуальної професійної діяльності, що за своєю суттю є аналогом нашої фізичної особи – підприємця. Крім того, наразі цей спеціаліст перебуває в процесі оформлення дозволу на безстрокове проживання в цій країні з подальшим оформленням громадянства.

Відтак, центр життєвих інтересів такого спеціаліста, зокрема, місце постійного проживання членів його сім'ї та його реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, а також постійна база для надання професійних послуг та іншої діяльності незалежного характеру, знаходиться в Португалії.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Які податки має сплатити Товариство за фактом отримання послуг у сфері інформаційних технологій від вищезазначеного спеціаліста, що здійснює свою господарську діяльність та є податковим резидентом за законодавством Португалії, при цьому залишаючись громадянином України?

2. За умови наявності довідки про податкове резидентство Португалії, складеної, засвідченої та перекладеної у відповідності до чинного законодавства, при здійснені виплат за договором надання послуг, укладеного між вищезазначеним спеціалістом та Товариством, чи потрібно в даних правових відносинах керуватися положеннями п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу?

3. Чи нараховуватиметься до операцій з отримання послуг у сфері інформаційних технологій, де виконавцем є індивідуальний підприємець Португалії, а замовником – юридична особа України, податок на додану вартість? Де, у даному випадку, вважається місце постачання послуг – на митній території України чи за межами митної території України?

4. За умови наявності довідки про податкове резидентство Португалії, як зазначено у питанні № 2, чи сплачується у розрізі даних відносин податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)? Хто в даному випадку є платником таких зборів та податковим агентом? Чи сплачуються додаткові податки та збори у разі отримання послуг Товариством від громадянина України, податково резидента Португалії, що здійснює свою господарську діяльність за законодавством Португалії?

5. Чи підлягає нарахуванню та сплаті податок на репатріацію у розрізі вищезазначених правовідносин?

6. За умови наявності довідки про податкове резидентство Португалії, як зазначено у питанні № 2, чи будуть зменшені (відсутні) податки в Україні на підставі норм Конвенції між Урядом України та Урядом Португалії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал? Якщо так, то які саме податки будуть зменшені?

7. Чи потрапляють виплати, що будуть здійснюватися на користь вищезазначеного спеціаліста Товариством за договором надання послуг до бази оподаткування податком на виведений капітал при перевищенні 20 відс. при співпраці з фізичними особами – підприємцями?

8. Чи будуть оподатковуватися ці виплати фізичним особам - підприємцям податком на виведений капітал, як окрема операція у розмірі всієї суми виплати?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пп. 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Резидент – це, зокрема, фізична особа, яка відповідає вимогам, визначених п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Нерезиденти ‒ це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в»
п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Щодо першого та п’ятого питань

Відповідно до п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти – це:

а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Відповідно до п.п. 14.1.282¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах (далі – резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах), – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому п. 141.10 ст. 141 Кодексу, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування. Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах та вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах.

Під час провадження діяльності резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах відповідно до Закону України від 15 липня
2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» ставка податку встановлюється у розмірі 9 відс. бази оподаткування, визначеної відповідно до положень п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 та п. 141.9¹ (крім підпунктів 141.9¹.3 і 141.9¹.4) ст. 141 Кодексу (п. 136.8 ст. 136 Кодексу).

Резиденти Дія Сіті – платники податку на особливих умовах самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Податок, що підлягає сплаті до бюджету резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах, визначається з урахуванням положень, передбачених
п. 135.2 ст. 135 Кодексу, п. 137.10 ст. 137 Кодексу та п. 141.9¹ ст. 141 Кодексу. Резиденти Дія Сіті – платники податку на особливих умовах не визначають окремо об’єкт оподаткування, передбачений п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу (п.п. 137.10.1 п. 137.10 ст. 137 Кодексу).

Згідно з п. 135.2 ст. 135 Кодексу базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними п. 135.2 ст. 135 Кодексу та п.п. 141.9¹.3 п. 141.9¹ ст. 141 Кодексу. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

При цьому платниками податку на прибуток з числа нерезидентів відповідно п.133.2 ст.133 Кодексу є:

юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, оподаткування доходів, які виплачуються (нараховуються, надаються) нерезиденту – фізичній особі – підприємцю,
п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, не передбачено.

Щодо другого, четвертого та шостого питань

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу);

фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

При цьому об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні
(п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено
п. 170.10 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 цієї статті).

Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору
5 відс., визначену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід, який виплачується юридичною особою – резидентом на користь фізичної особи – резидента/нерезидента оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому така юридична особа зобов’язана виконати всі функції податкового агента, передбачені Кодексом, зокрема, в частині утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військового збору – 5 відсотків.

Разом з тим, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

Положення Конвенції між Україною і Португальською Республікою про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на капітал (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/620_015#Text) (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 22.03.2001 № 2326-III, яка є чинною в українсько-португальських податкових відносинах 11.03.2002, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою  оподаткування як корпоративне обʼєднання; термін «національна особа» означає, зокрема, будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави.

Згідно з п. 3 ст. 2 Конвенції існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є податок на прибуток підприємств і податок на доходи фізичних осіб.

«Ця Конвенція застосовується також до будь-яких  ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції,  в доповнення до або замість існуючих податків»
(п. 4 ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 4 (Резиденція) Конвенції «для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-який її політичний або адміністративний підрозділ або місцевий орган влади. Цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки щодо доходів з джерел в цій Державі або стосовно капіталу, що в ній знаходиться».

«Якщо відповідно до положень п. 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:

a) вона вважається резидентом тільки тієї Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом лише тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних  Держав, вона вважається резидентом лише тієї Держави, де вона звичайно проживає;

c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли  вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо вона є національною особою обох Держав або коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання оподаткування такого резидента за взаємною згодою» (п. 2 ст. 4 Конвенції).

Слід зазначити, що основною метою Конвенції є уникнення випадків так званого юридичного подвійного оподаткування – коли один і той же дохід оподатковується в руках однієї й тієї ж особи більше, ніж однією Договірною Державою – Україною чи Португалією. Тому для цілей застосування відповідних положень (статтей) Конвенції з огляду на двосторонній характер цього міжнародного договору визначення резидентського статусу конкретної особи є ключовим питанням,

Отже, критерії, за якими визначається резиденція осіб, на яких поширюються положення Конвенції, зазначені у ст. 4, використовуються виключно для встановлення кола осіб, які підпадають під дію Конвенції (відповідно до ст. 1 Конвенції такі особи мають бути резидентами України чи Португалії – однієї з двох країн, які є сторонами Конвенції). Однак, за допомогою зазначених критеріїв не встановлюється дійсний податковий (резидентський) статус певної особи як такої – такий статус визначається кожною з Договірних Держав – учасниць Конвенції (Україною та Португалією) згідно з національним (внутрішнім) податковим законодавством цих держав. При цьому в країні, в якій певна особа визнається податковим резидентом, ця особа несе повну податкову відповідальність, оскільки країна резиденції має право оподатковувати доходи такої особи, отримані з будь-яких джерел, включаючи закордонні.

Так, зокрема, якщо йдеться про фізичну особу, яка відповідно до положень п. 1 ст. 4 Конвенції є резидентом обох Договірних Держав (тобто коли згідно з національним (внутрішнім) законодавством і України і Португалії певна фізична особа є податковим резидентом кожної із цих країн) її статус (резиденція) з метою застосування Конвенції буде визначатися шляхом послідовного застосування критеріїв, зазначених у  пп. «а» – «d» п. 2 ст. 4 Конвенції. Це, в свою чергу, дозволяє визначитись, під дію яких саме положень Конвенції, підпадають доходи, отримані особами – резидентами України та Португалії, на яких поширюється Конвенція.

У контексті Конвенції оподаткування доходів фізичних осіб – резидентів Договірних Держав (України і Португалії), що надають оплатні індивідуальні послуги незалежного/професійного характеру, регулюється ст. 14 (Незалежні особисті послуги) Конвенції, якою передбачено:

«1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо він володіє такою постійною базою, доход може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини доходу, що відноситься до цієї постійної бази.

2. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів».

Значення терміну «постійна база», яке використовується у ст. 14 Конвенції, є аналогічним терміну «постійне представництво», що для цілей Конвенції означає «постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства» (ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції).

Отже, відповідно до ст. 14 Конвенції, якщо фізичною особою, яка відповідно до критеріїв ст. 4 Конвенції є резидентом України, надаються послуги незалежного (професійного) характеру і її діяльність з надання зазначених послуг не здійснюється через постійне представництво на території Португалії, доходи, отримані українським резидентом в оплату таких послуг, підлягають оподаткуванню тільки в Україні, тобто мають звільнятися від оподаткування в Португалії. Якщо резидент України надає незалежні особисті послуги через постійну базу (постійне представництво) на території Португалії, отриманий ним дохід (прибуток) може оподатковуватись в Португалії, але тільки в тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до діяльності такої постійної бази (постійного представництва).

Якщо фізична особа, яка у розумінні ст. 4 Конвенції є резидентом Португалії, надає послуги незалежного (професійного) характеру і її діяльність з надання цих послуг не здійснюється через постійну базу (постійне представництво) на території України, доходи, отримані від такої діяльності, підлягають оподаткуванню тільки в Португалії, тобто звільняються від оподаткування в Україні. Однак, якщо здійснення діяльності резидента Португалії з надання незалежних особистих послуг здійснюється на українській території через постійну базу (постійне представництво), то отриманий ним дохід (прибуток) може оподатковуватись  в Україні, але тільки в тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цієї постійної бази (постійного представництва).

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування до