Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.09.2025 р. № 5133/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування окремих норм законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що є нерезидентом України та має у приватній власності нежитлове приміщення (м. Одеса). Платник планує передати зазначене нежитлове приміщення у позичку (безоплатне користування) резиденту України юридичній особі.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи може платник податків, як позичкодавець, укласти з користувачем приміщення договір позички самостійно, без участі уповноваженої особи, представника, посередника, як це передбачено для надання в оренду (оплатне користування) нерухомості нерезидентами відповідно до п.п. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Кодексу та самостійно і безпосередньо брати участь у відносинах позички нерухомого майна на території України?

2. Чи поширюються вимоги п.п. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Кодексу на відносини за договором позички?

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні  та юридичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 319 ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

При цьому відповідно до частини третьої ст. 827 ЦКУ до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ.

Главою 58 ЦКУ встановлено загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до п.п. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Кодексу визначено, нерухомість, що належить фізичній особі – нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу – підприємця або юридичну особу – резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку. 

Враховуючи викладене, оскільки до договору позички застосовуються положення про найм (оренду), то з метою запобігання порушень норм податкового законодавства фізична особа – нерезидент, яка має у власності нежитлове приміщення та планує надавати його у користування за договором позички, повинна скористатися послугами уповноважених осіб (фізичну
особу – підприємця або юридичну особу – резидента), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів.

При цьому згідно з п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.