Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.09.2025 р. № 5170/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство), щодо отримання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство є провідним оператором бізнес-номунікацій, що успішно працює на ринку України понад 10 років. Товариство впровадило на ринок власний продукт – програмний реєстратор розрахункових операцій.

У зв’язку зі складністю заповнення реквізитів форм розрахункових документів Товариство звернулось до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи є рядок 14 фіскального чека «Сума комісійної винагороди еквайра
   (у разі наявності)» обов’язковим для відображення, якщо ця комісія утримується з торговця, враховуючи, що Положення НБУ № 164 вимагає інформувати про комісію лише тоді, коли її сплачує держатель платіжного інструменту, а сама інформація є умовою договірних відносин між банком та торговцем?
2. Якщо ж комісійну винагороду еквайра необхідно відображати у фіскальному чеку, то в якій формі її слід зазначати: у вже розрахованій (натуральній) сумі від конкретної операції продажу, чи як фіксований відсоток
   (у % відношенні), що зазначається у договорі еквайрингу?

З метою надання відповіді на питання повідомляємо, що дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за
№ 220/28350, (далі – Положення № 13) розроблено відповідно до
Закону № 265.

Положенням № 13 визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов’язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Відповідно до пункту розділу ІІ Положення № 13 у рядку 14 фіскального касового чека на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) зазначається сума комісійної винагороди еквайра (у разі наявності).

Поряд із цим зазначаємо, що пункт 4 розділу II Положення № 13 містить єдину умову, а саме необхідність заповнення рядків 12 –17 фіскального чека (утому числі і  рядку 14) лише у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО).

Відповідно до пунктів 45, 47, 56 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, (далі – Положення № 164) суб’єкт господарювання сплачує еквайру комісійну винагороду та / або іншу плату за еквайринг відповідно до укладеного між ними договору (далі – плата за еквайринг).

Еквайр у разі зміни (збільшення або зменшення) розміру інтерчейнджу зобов’язаний здійснити відповідне коригування плати за еквайринг згідно з умовами та в порядку, встановленими договором між еквайром та суб’єктом господарювання.

Договір між еквайром і суб’єктом господарювання (отримувачем) про здійснення еквайрингу може передбачати обслуговування платіжних інструментів для здійснення платіжних операцій та/або інших операцій, визначених цим договором.

Еквайр залежно від особливостей діяльності суб’єкта господарювання зобов’язаний зазначити в договорі, зокрема такі умови:

порядок і терміни/строки розрахунків між еквайром та суб’єктом господарювання;

розмір комісійної винагороди, яку суб’єкт господарювання сплачує еквайру;

порядок та строк ініціювання суб’єктом господарювання повернення коштів за повернутий товар (ненадану послугу), який(а) був(ла) придбаний(а) з використанням платіжного інструменту (з урахуванням вимог законодавства України з питань захисту прав споживачів).

Також, еквайр зокрема зобов’язаний перераховувати кошти на рахунок суб’єкта господарювання або надавача платіжних послуг за реквізитами та в терміни, визначені договором, укладеним між ними.

Як відповідь на питання 1 повідомляємо, що оскільки вимоги Закону
№ 265, Положення № 13 та Положення № 164 у даному контексті поширюють свою дію саме на суб’єктів господарювання, а не на споживачів, то відповідно
і у рядку 14 фіскального чека слід відображати суму комісійної винагороди еквайра, яка відраховується такому еквайру суб’єктом господарювання.

Як відповідь на питання 2 повідомляємо, що враховуючи структуру формулювання використаного до опису рядка 14 фіскального чека, а саме сума комісійної винагороди еквайра (у разі наявності), то у рядку 14 фіскального чека слід відображати суму у вже розрахованій (натуральній) величині від конкретної операції продажу, а не як фіксований відсоток (у % відношенні), що зазначається у договорі еквайрингу.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.