Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення представника щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні ( ) є громадянином України. В січні 2022 року разом із родиною (дружиною та сином) виїхав на постійне проживання до Федеративної Республіки Німеччина (ФРН), де:
отримує стабільний дохід;
має посвідку на проживання в ФРН, дійсну до 2030 року;
має німецький індивідуальний податковий номер;
має постійне місце проживання в Німеччині;
подає щорічні податкові декларації до німецьких податкових органів;
відкриті банківські рахунки в Німеччині;
проживає в Німеччині більше 183 днів на рік (2022 – 2024 роки).
Крім того, після початку повномасштабного вторгнення на території України, всі члени сім’ї (дружина, син) виїхали за межі України в ФРН і після цього не повертались жити до України.
Родина (дружина та син) проживають в ФРН на постійній основі. Син заявника навчається в гімназії «Хільди» м. Пфорцгайм з 17.05.2022, що підтверджується Довідкою про відвідування школи, яка є належним чином легалізованою та офіційно перекладена на українську мову. Дружина заявника, , офіційно працевлаштована в німецькій компанії — Alpha Dents Implants, Gmbh (TOB «Альфі Дент Імплантс»), що підтверджується Засвідченням місця роботи від 02.06.2025 року, що належним чином легалізовано та офіційно перекладено на українську мову.
Крім того, дружина та син мають посвідки на проживання в ФРН (належним чином засвідчені копії яких долучаються), соціальне та фінансове життя родини також знаходиться в Німеччині.
При цьому, платник повідомляє, що не здійснює підприємницьку діяльність в Україні (не зареєстрований як фізична особа - підприємець); не зареєстрований в Україні як самозайнята особа, не має постійного або тимчасового місця проживання на території України, не отримував статус тимчасового захисту в ФРН. Звертаємо увагу, що дозвіл на проживання в ФРН був отриманий згідно параграфа 23 Закону про перебування іноземців в Німеччині. А саме, на основі програми переселення євреїв із країн СНД до Німеччини.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
Чи є громадянин України, податковим резидентом України за результатами 2022 – 2024 років, враховуючи повідомлені фактичні обставини?
Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа –
резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це, зокрема житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив’язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи фізичною особою – підприємцем, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів,
не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Одночасно зауважуємо, що підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів є інформація з Бази даних, яка надається у порядку, визначеному Положенням про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2022 року № 614.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого – третього п.п. «в» п.п. 14.1.213
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Одночасно, відповідно до п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.
Тобто, якщо громадянин за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не може бути визнаним резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.
Слід зазначити, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
________________________________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |