Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.09.2025 р. № 5204/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

  

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Підприємство у своєму зверненні повідомило, що з початку  повномасштабної збройної агресії проти України підприємство було змушене повністю призупинити свою господарську діяльність. У зв’язку з цим у підприємства відсутні кошти для нарахування та виплати заробітної плати працівникам. Працівники підприємства були змушені виїхати, проте у зв’язку з наявністю кваліфікованих спеціалістів підприємство має надію на відновлення діяльності. З цієї причини звільнення працівників не проводилося, а було видано наказ по підприємству про призупинення діяльності. Наданий час всі працівники знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

Чи може підприємство у період фактичного припинення господарської діяльності та відсутності нарахувань заробітної плати не подавати податкову звітність (зокрема, щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку та фінансової звітності) відповідно до Кодексу та інших нормативно-правових актів?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Щодо єдиного податку

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

До суб’єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

При цьому згідно з пунктом 49.1 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з абзацом першим пункт 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 Кодексу) (абзац другий пункту 294.1 статті 294 Кодексу).

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Кодексу (пункт 296.7 статті 296 Кодексу).

Таким чином, юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи, які не отримували протягом звітного періоду доходи та не мають об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, не зобов’язані подавати податкову декларацію платника єдиного податку  третьої групи (юридичні особи). 

При цьому, юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період відповідно до пункту 296.7 статті 296 Кодексу платники повинні з наростаючим підсумком задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).

Водночас повідомляємо, що нормами Кодексу не передбачено тимчасове зупинення, призупинення діяльності юридичної особи.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року
№ 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

Враховуючи викладене, у разі якщо протягом звітного податкового періоду юридичною особою (роботодавцем) не здійснювалося нарахування (виплата) доходу на користь фізичних осіб (працівників), то обов’язку щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску у такої юридичної особи не виникає. 

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.