Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.09.2025 р. № 5214/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Благодійна організація є надавачем комплексної соціальної послуги із формування життєстійкості у рамках реалізації експериментального проєкту із формування життєстійкості Міністерства соціальної політики України та включена до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. При цьому така діяльність здійснюється відповідно до умов договору про забезпечення надання комплексної соціальної послуги (далі – Договір).

З огляду на викладене, Благодійна організація просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції Благодійної організації з постачання соціальної послуги в описаній у зверненні ситуації? Якщо ні, то з якого часу;
2. чи повинна Благодійна організація складати податкові накладні за операцією з постачання соціальної послуги в описаній у зверненні ситуації;
3. чи включаються суми, отримані за поставлені соціальні послуги, до оподатковуваного доходу в описаній у зверненні ситуації;
4. в яких випадках може бути здійснено анулювання реєстрації Благодійної організації  як платника ПДВ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначено Законом України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII «Про соціальні послуги» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2671).

Соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 15 частини першої статті 1 Закону № 2671);

Соціальні послуги загальнонаціонального значення – унікальні комплексні та доступні соціальні послуги високої якості, які надаються із специфічною метою на всій території України за результатами проведення експериментальних проектів та спрямовані на задоволення загальнодержавного суспільного інтересу, що полягає у підтримці окремих категорій громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, та подоланні наслідків таких обставин. Перелік соціальних послуг загальнонаціонального значення затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 17¹ частини першої статті 1 Закону № 2671).

Надавачі соціальних послуг – це юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2671).

Частинами першою та третьою статті 13 Закону № 2671 встановлено, що  надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачем соціальних послуг може бути фізична особа або юридична особа незалежно від форми власності.

До надавачів соціальних послуг приватної власності належать юридичні особи, крім передбачених абзацом першим частини другої статті 13 Закону № 2671, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 9 частини першої статті 9 Закону № 2671 передбачено, що до основних напрямів державної політики у сфері надання соціальних послуг віднесено, зокрема, залучення громадських об’єднань, благодійних та релігійних організацій до участі в реалізації Закону № 2671.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2671 соціальні послуги за типами поділяються на:

прості соціальні послуги, що складаються з одного/декількох заходів, які необхідно здійснити для надання таких послуг, та не передбачають постійної та систематичної взаємодії фахівців з отримувачем соціальних послуг. Прості соціальні послуги можуть бути складовою комплексної (складної) послуги;

комплексні (складні) соціальні послуги, що складаються з сукупності заходів, об'єднаних єдиною метою, у межах яких формується індивідуальний набір таких заходів залежно від потреб отримувача соціальної послуги, який передбачає постійну та систематичну взаємодію фахівців з отримувачем соціальних послуг;

комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим).

Порядок реалізації експериментального проєкту із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості (далі – Порядок № 1049-1) та Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реалізації експериментального проєкту із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості (далі – Порядок № 1049-2), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2023 року № 1049 «Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості».

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1049-1 комплексна послуга надається надавачами соціальних послуг, які є юридичними або фізичними особами - підприємцями, що включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг / їх об'єднаннями, які уклали з Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд) договори про забезпечення надання комплексної послуги (далі – надавачі комплексної послуги).

Для учасника експериментального проекту на конкурсній основі в межах бюджетних коштів обирається один надавач комплексної послуги за бюджетні кошти.

Надання комплексної послуги може фінансуватися за рахунок бюджетних коштів або шляхом співфінансування через залучення бюджетних коштів, коштів територіальної громади та/або благодійної пожертви, або лише за рахунок благодійної пожертви.

Як передбачено пунктом 27 Порядку № 1049-1, Фонд здійснює оплату надання комплексної послуги на підставі поданих надавачами комплексної послуги звітів про комплексну послугу, надану у звітному періоді (помісячно), за формою, затвердженою Мінсоцполітики, відповідно до укладених договорів.

Оплаті за договором підлягає фактична вартість комплексної послуги.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1049-2, не допускається спрямування бюджетних коштів, зокрема, на здійснення заходів, метою яких є отримання прибутку.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Цілі та сфери, види благодійної діяльності встановлено статтею 3 та статтею 5 Закону № 5073.

Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (пункт 2 та пункт 6 частини другої статті 14          Закону № 5073).

Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша статті 11                            Закону № 5073).

Відповідно до статті 16 Закону № 5073 благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше                            не встановлено законом або установчими документами.

Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій               не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.

Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.

Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до підпунктів «б» і «в» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з:

утримання осіб у реабілітаційних закладах;

надання соціальних послуг відповідно до Закону № 2671 надавачами соціальних послуг, включеними до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.3, 201.5, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування ПДВ, складаються окремі податкові накладні.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи ПКУ та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування ПДВ, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 − 184 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників ПДВ і відбувається у випадках, визначених у підпунктах «а» - «з» такого пункту ПКУ.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 розділу V ПКУ анулювання реєстрації особи як платника ПДВ на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, здійснюється за заявою платника ПДВ, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, може здійснюватися за заявою платника ПДВ або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації особи як платника ПДВ здійснюється на дату:

подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

зазначену в судовому рішенні;

припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість;

державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

При цьому датою анулювання реєстрації особи як платника ПДВ визначається дата, що настала раніше.

Контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, який подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ (пункт 184.3 статті 184 розділу V ПКУ).

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених таким пунктом ПКУ.

Згідно з пунктом 133.4.1 пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ).

При цьому пункт 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень              пункту 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.

Крім того, згідно з підпунктом 133.4.4¹ пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ виплата компенсацій та інших виплат (у тому числі тих, що є додатковим благом) на користь працівників благодійної організації не є підставою для виключення такої благодійної організації з Реєстру, за умови що такі компенсації та інші виплати пов’язані з реалізацією цілей і завдань такої благодійної організації і передбачені її установчими документами та/або організаційно-розпорядчими документами та не суперечать Закону 5073. Розмір таких компенсацій та інших виплат у податковому (звітному) році не повинен перевищувати 25 відсотків суми понесених адміністративних витрат такої благодійної організації за податковий (звітний) рік.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених              пункт 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ (з урахуванням положень пункт 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ.

Відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

 

Щодо питань 1 і 2

 

Операція Благодійної організації з постачання зазначеної у зверненні послуги, що надається на підставі Договору, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо зазначена у зверненні послуга, що надається на підставі Договору, відпо