Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.09.2025 р. № 5216/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Підприємство здійснює переробку давальницької сировини та для забезпечення виробничого процесу орендує виробниче обладнання у юридичної особи – резидента Польщі.

Зазначене обладнання було ввезено на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, в подальшому митний режим змінено на режим імпорту, при цьому сплачено мито та ПДВ. Обладнання обліковується Підприємством (орендарем) на позабалансовому рахунку, амортизація його не здійснюється.

Орендодавець – нерезидент не вважає доцільним повернення частини раніше ввезеного Підприємством на митну територію України обладнання та має намір здійснити його утилізацію на митній території України, у зв’язку з чим планує укласти додаткову угоду з орендарем (Підприємством) про припинення оренди окремого виробничого обладнання, скласти акт повернення майна з оренди та його утилізації за дорученням власника на підставі договору з підрядником – резидентом.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи підлягає оподаткуванню операція в орендаря – резидента України з повернення орендованого виробничого обладнання його власнику – нерезиденту без його фактичного експорту до Республіки Польща;

2) якщо така операція підлягає оподаткуванню в орендаря, то яким податком, на підставі яких нормативно-правових актів та у яких розмірах;

3) якщо така операція підлягає оподаткуванню в орендаря, то як визначити базу оподаткування;

4) якщо така операція підлягає оподаткуванню ПДВ в орендаря, то ким та на кого має бути складена податкова накладна?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далі – МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ і частина друга статті 1 розділу I МКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Щодо питань 1 – 4 (в частині оподаткування ПДВ)

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» – «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений МКУ.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1307).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Операція з передачі (повернення) орендарем майна (виробничого обладнання) орендатору – нерезиденту, який є фактичним власником такого майна, без його фактичного вивезення за межі митної території України не є об’єктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ.

Водночас, якщо сума сплаченого ПДВ під час митного оформлення ввезеного на митну територію України до 01 липня 2015 року обладнання була включена орендарем до складу податкового кредиту, але у подальшому виникли обставини, у зв’язку із якими таке обладнання не може використовуватися орендарем у господарській діяльності (зокрема, якщо таке обладнання підлягає поверненню орендатору – нерезиденту та утилізації на митній території України, без його фактичного вивезення за межі митної території України), то у цьому випадку орендар повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, у розмірі сформованого податкового кредиту, за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну зведену податкову накладну. 

При цьому, згідно з підпунктом 4 пункту 11 Порядку № 1307 у такій зведеній податковій накладній у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування, у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «600000000000», а рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Щодо питань 1 – 3 (в частині оподаткування податком на прибуток підприємств)

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 розділу І ПКУ податковим обов’язком визнається обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ).

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату за операціями із повернення орендованого майна (що обліковувалось на позабалансовому рахунку) без його фактичного експорту на територію власника – нерезидента (Республіка Польща). Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій із повернення орендованого майна без його фактичного експорту (здійснення його утилізації на території України) на територію власника – нерезидента, відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).