Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.09.2025 р. № 5238/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомила, що вона є громадянкою України, і з квітня 2022 року з чоловіком та малолітніми дітьми проживає на постійній основі в Королівстві Іспанія, отримавши прихисток (на підтвердження чого додає копію Доказу подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб від 30.04.2022).

В січні 2024 року платником податків було припинено в Україні підприємницьку діяльність в якості фізичної особи – підприємця (що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про припинення діяльності фізичної особи – підприємця з 26.01.2024). Належна платнику податків українська нерухомість була продана в межах 2023-2024 років (на підтвердження чого надає копію договору продажу квартири від 08.01.2024), і з 2024 року в платника податків відсутня реєстрація місця проживання на території України.

Додатково в червні 2024 року платником податків було пройдено процедуру документального оформлення виїзду на постійне місце проживання за кордон, що засвідчується відповідним штампом в закордонному паспорті (на підтвердження чого додає копію закордонного паспорту, закордонного паспорту доньки та сина – із наявними штампами про виїзд на постійне місце проживання до Іспанії від 06.06.2024). 20.09.2024 платник податків з сином і донькою була взята на постійний консульський облік в Генеральному консульстві України в Барселоні, що засвідчується відповідним штампом в закордонному паспорті (додає копію свого закордонного паспорту, закордонного паспорту доньки та сина). В червні 2024 року (з уточненням в жовтні 2024 року) була подана звітна податкова декларація про майновий стан і доходи через виїзд на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно, з 2024 року платник податків не має в Україні постійного місця проживання, центр життєвих інтересів перенесено до Іспанії, де вона проводить більше 300 днів на рік.

Її зв’язки з Іспанією у 2024-2025:

підтвердження статусу податкового резидента Іспанії (додає копію відповідного сертифікату № (   ), виданого податковою службою Королівства Іспанія);

право постійного проживання у (    ), що підтверджується іспанською ID-картою від 10 березня 2025 року, довідкою адміністрації (   ) № (  ) про зареєстроване місце проживання, квитанціями про сплату комунальних послуг за воду та електропостачання на її ім’я (копії додаються);

фактичне постійне проживання разом із нею у (   ) чоловіка, сина і доньки (що підтверджується, відповідно, їх окремими ID-картами від 10.03.2025);

власна нерухомість у (   ) (що підтверджується витягом з реєстру та доказами сплати іспанського податку на нерухомість, що додаються), що використовується як сімейні апартаменти для постійного проживання;

навчання 10-річної доньки та 12-річного сина в іспанській школі (  ) (що підтверджується довідками з коледжу від 12.05.2025 про зарахування дітей на навчальний рік 2024-2025);

з червня 2024 року вона офіційно зареєстрована і провадить фактично індивідуальну підприємницьку діяльність на території Іспанії як іспанський підприємець (що підтверджується копією відповідної декларації, що додається);

наявність рахунку в місцевому банку (що підтверджується копією відповідної довідки банку (   ) від 08.05.2025, що додається);

використання локального іспанського мобільного номеру телефону як основного засобу зв’язку (копія довідки мобільного оператора (   ) додається);

поліс приватного медичного страхування на платника податків і родину, відповідно до якого вони фактично отримуємо медичну допомогу на території Іспанії (що підтверджується копією відповідної довідки компанії (  ), що додається);

отримання медичної допомоги на території Іспанії (зокрема, підтверджується копією медичної довідки від 17.04.2024);

з ними в Іспанії проживає собака (на підтвердження чого додаємо копії рахунків з ветеринарної клініки);

її водійське посвідчення переоформлене на локальне іспанське (копія додається) і навіть річний абонемент підписки на (  ) в нашої родини вже локальний на іспанську адресу (копія підтвердження додається);

в Іспанії вже налагоджене соціальне життя, є кілька хобі, і, зокрема, вона планує оформлювати найближчим часом місцеву іспанську ліцензію на підводне полювання.

У 2024 році на території Іспанії провела більше 300 днів, у 2025 році вже провела в Іспанії більше 150 днів і планує перебувати на території Іспанії до кінця року.

ЇЇ зв’язки з Україною з 2024-2025:

з Україною її пов’язує тільки фактичне проживання в країні її мами.

у 2024 році на території України вона провела лише 21 день, протягом поточного 2025 року загалом не планує перебувати в Україні довше ніж один місяць сукупно.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Оскільки в попередні періоди через наявність статусу податкового резидента України платник податків мала статус контролюючої особи і подавала Повідомлення щодо контрольовані іноземні компанії (далі – КІК) та Звіти про КІК за звітні 2022, 2023, 2024 роки, то просить роз’яснити їй практичне застосування ст. 39² Кодексу, а саме: якими повинні бути її дії в межах правил про КІК через втрату її статусу резидента України і набуття статусу нерезидента України
у 2025 році? Чи потрібно їй подавати Повідомлення про припинення контролю в іноземній юридичній особі у 2025 році через втрату статусу резидента України чи достатньо, через набуття статусу нерезидента України, просто автоматично припинити виконувати зобов’язання контролюючої особи у формі подання щорічних звітів про КІК (за звітний 2025 рік та наступні періоди) без подання якихось додаткових документів?

2. Оскільки її мати вже в поважному віці, до того ж як податковий резидент постійно проживає в Україні, де офіційно діє воєнний стан (тобто підвищений рівень небезпеки), просить роз’яснити їй практичне застосування п.п «а»                           п.п. 174.2.1 та п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу в разі прийняття нею у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав від її мами? Яка з цих податкових норм – п.п «а» п.п. 174.2.1 та п.п. 174.2.3 ст. 174 Кодексу - є більш пріоритетною і повинна застосовуватись, і за якою податковою ставкою повинні оподатковуватись об'єкти спадщини та дарунки, що можуть бути отримані від  мами – податкового резидента України, мною як нерезидентом України, однак при цьому членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення?

Щодо  питання 1

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа –
резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це, зокрема житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив’язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи фізичною особою – підприємцем, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів,
не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Одночасно зауважуємо, що підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів є інформація з Бази даних, яка надається у порядку, визначеному Положенням про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2022 року № 614.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого – третього п.п. «в» п.п. 14.1.213
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Відповідно до п. 39².1 ст. 39² Кодексу, контролюючою особою може бути лише резидент України (фізична або юридична особа), який прямо чи опосередковано володіє корпоративними правами в іноземній юридичній особі або здійснює фактичний контроль над нею.

Згідно з п.п. 39².5.5 п. 39².5 ст. 39² Кодексу фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39² Кодексу;

заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;

кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39² Кодексу;

ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма та порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи затверджені наказом Міністерства фінансів України
від 22.09.2021 № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2021 за               № 1525/37147 (далі – Повідомлення).

Таким чином, відповідно до п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Тобто, якщо громадянин за жодним з критеріїв, визначених                                 абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не може бути визнаним резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Водночас, норми ст. 39² Кодексу регламентують обов'язок щодо подання Повідомлення виключно для фізичних осіб - резидентів України, які є контролюючими особами.

 

Щодо  питання 2

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

При цьому об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Особливості оподаткування доходів, отриманих нерезидентами встановлено п. 170.10 ст. 170 Кодексу.

Так, відповідно до п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

Згідно з п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщини чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 Кодексу.

Відповідно до п. 174.6 ст. 174 Кодексу об’єкти дарування, зазначені в
п. 174.1 ст. 174 Кодексу, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV Кодексу для оподаткування спадщини.

Об’єкти спадщини (дарування) платника податку з метою оподаткування визначено п. 174.1 ст. 174 Кодексу.

За нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об’єкти спадщини (дарування), що успадковуються (отримуються у дарунок) членами сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого та другого ступенів споріднення (п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей
розділу IV Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та
п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

За ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, оподатковуються будь-які об’єкти спадщини (дарування), що успадковуються (отримуються у дарунок) спадкоємцем (обдарованим) від спадкодавця (дарувальника) – нерезидента, та будь-які об’єкти спадщини (дарування), що успадковуються (отримуються у дарунок) спадкоємцем (обдарованим) – нерезидентом від спадкодавця (дарувальника) – резидента (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Також об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс.
від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку (військового збору) до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (дарунок).

При цьому спадкоємці (обдаровані) – нерезиденти зобов'язані сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до нотаріального оформлення об'єктів спадщини (дарування) або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (дарування) (п. 174.3 ст. 174 Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді вартості успадкованого або отриманого у дарунок майна, отриманий фізичною особою – нерезидентом від спадкодавця (дарувальника) – резидента, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою податку 18 відс. та військовим збором за ставкою 5 відс., незалежно від ступеня споріднення.

Крім того, відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом № 3425, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 43 Закону № 3425 передбачено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється, зокрема, за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», національним паспортом іноземця або документом, що його замінює.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 4, 46 Закону № 3425).

Згідно з п. 52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.