Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.10.2025 р. № 5250/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового та валютного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що здійснює придбання товару, право власності на який до Товариства переходить у момент завантаження його нерезидентом на судно. У Товариства не завжди є можливість вчасно оформити митну декларацію (далі – МД) типу ІМ 40, внаслідок чого товар розміщується на митному складі з оформленням МД типу ІМ 74.

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) Чи завершується валютний нагляд при імпортних операціях у разі переходу права власності на товар від нерезидента до резидента до перетину ним митного кордону України, та надалі товари поміщені під митний контроль  з оформленням МД типу ІМ 74 «Митний склад»?

2) Якщо в рамах документальної перевірки з питань дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, Товариство надасть МД типу ІМ 74, а також товаросупровідні документи, які засвідчують, що товар перетнув митний кордон України, взятий під митний контроль та розміщений на митному складі до закінчення граничних строків розрахунків, чи буде у цьому разі до Товариства застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ?

До свого звернення Товариство не надало копії зовнішньоекономічних договорів, МД та товаросупровідних документів, що засвідчують отримання товару від нерезидента і ввезення на територію України, у зв’язку з чим відповідь надається, виходячи із загальних вимог валютного законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, одним із основних завдань ДПС є реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений у законі строк.

На сьогодні правові засади щодо порядку, граничних строків розрахунків, відповідальності за їх порушення, здійснення уповноваженими банками нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (у тому числі щодо початку і завершення валютного нагляду за експортно-імпортними операціями) регулюються у Законі України                     від 21 червня 2018 № 2473-VIII  «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7), та постанові Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18).

Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі статтею 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості (частина п’ята статті 13 Закону).

За податковими органами закріплено право стягнення за результатами проведених перевірок нарахованої суми пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Щодо питання 1

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлено в Інструкції № 7.

Відповідно до Закону № 2473 та Інструкції № 7 відлік установлених граничних строків розрахунків розпочинається з дати: здійснення платежу (списання коштів із рахунку клієнта) на користь нерезидента – за операціями з імпорту товарів.

У пункті 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 Національний банк визначив підстави для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема у разі:

якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту чи імпорту товарів не перевищує незначної суми;

експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар;

імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, – після оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ- 76 «Знищення або руйнування»;

імпорту продукції без її ввезення на територію України – після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України.

Тобто питання завершення валютного нагляду належить до компетенції банків,  у зв’язку з чим вважаємо за доцільне з приводу цього питання Товариству звернутися до Національного банку України.

Щодо питання 2

Глава 20 Митного кодексу України (далі – МКУ) надає резидентам можливість розміщувати товари на митному складі.

Митний склад згідно зі статтею 121 МКУ – це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Водночас у частині третій статті 125 МКУ передбачено, що іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених в частинах першій і другій цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані.

Тобто митний режим «митний склад», в який поміщено іноземні товари, не є остаточним, вони зберігають статус іноземних товарів (частина перша статті 126 МКУ), а власник товару має можливість як передати права власності на іноземні товари (частина перша статті 128 МКУ) для вивезення їх із території України на підставі нових товаросупровідних документів і МД, так і відповідно до частини третьої статті 129 МКУ експортувати такі товари або оформити МД для вільного обігу їх на митній території України.

Слід зазначити, що Національним банком України МД типу
ІМ-74 «Митний склад» не визначена підставою для завершення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених граничних строків розрахунків.

Операція з імпорту товарів – це сукупність усіх відповідних заходів (у тому числі митне оформлення та декларування), яка вважається завершеною виключно у разі їх суцільного виконання.

Тобто свідченням завершення операції з імпорту товарів є дата надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону, що підтверджується проставлянням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних документах та товаро-транспортних документах але при обов’язковій наявності оформленої МД типу ІМ 40 «Імпорт» (ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ- 76 «Знищення або руйнування»).

Але у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у Товариства лише товаросупровідних або товарно-транспортних документів із зазначенням дати перетину (ввезена) товарами митного кордону України, але при відсутності належним чином оформленої МД типу ІМ 40 (ІМ-41, ІМ-51,                   ІМ-72, ІМ-75, ІМ-76) після закінчення встановлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, до Товариства повинна застосовуватися відповідальність, передбачена у частині п’ятій статті 13 Закону № 2473.

Висновки стосовно правомірності та своєчасності завершення валютних операцій з імпорту товарів, а також наявності чи відсутності факту порушення граничних строків розрахунків і підстав для нарахування пені, згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 можливо зробити лише за результатами проведеної документальної перевірки та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до змін/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.