Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.10.2025 р. № 5265/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є комісіонером за договором комісії у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При ввезенні товару на митну територію України у митному режимі імпорту в митній декларації отримувачем зазначено комісіонера, а сплату митних платежів здійснено комітентом.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Хто саме (комісіонер чи комітент) має право на віднесення сум ПДВ, сплаченого при імпорті товару, до податкового кредиту?
2. Який порядок відображення операції з ввезення товарів у податковій звітності з ПДВ комісіонера та комітента?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс).

Відповідно до частини першої статті 1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша статті 1013 Цивільного кодексу).

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (частина перша статті 1018 Цивільного кодексу).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 Цивільного кодексу).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу; відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі – Митний кодекс), Податковим кодексом та іншими законами України з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу, частина друга статті 1 Митного кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Податкового кодексу.

Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, є митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу).

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) регулюються статтею 200¹ Податкового кодексу, пунктами 33, 34 і 34¹ підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, зі змінами (далі – Порядок № 569).

Платники ПДВ мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму податку (∑ _Накл), обчислену за формулою, встановленою пунктом 200¹.3 статті 200¹ Податкового кодексу та пунктом 9 Порядку № 569 (далі – реєстраційна сума). Обрахунок реєстраційної суми, а також складових формули, на підставі якої визначається така сума, здійснюється автоматично.

Однією із складових зазначеної формули є показник ∑ _Митн – загальна сума податку, сплаченого платником податку безпосередньо або через уповноважену особу під час ввезення товарів на митну територію України, що визначається на підставі даних митних декларацій з урахуванням змін, внесених відповідно до аркушів коригування та додаткових декларацій, оформлених згідно із статтею 261 Митного кодексу, виходячи із сум податку, сплачених починаючи з 01.07.2015 під час ввезення товарів на митну територію України. Під час проведення розрахунку показника ∑ _Митн застосовуються документи (митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 01.07.2015 року (пункт 9 Порядку № 569).

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 21 до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Операції з ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів відображаються у рядках 11.1 (з основною ставкою), 11.2 (зі ставкою 7 відсотків), 11.3 (зі ставкою 14 відсотків) та 11.4 (без ПДВ) розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ (підпункт 1 пункту 4 розділу V Порядку № 21).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України, має лише власник таких товарів – комітент на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Суми ПДВ, сплачені до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України, враховуються у комітента при обрахунку його реєстраційної суми в СЕА ПДВ, за умови належним чином оформленої митної декларації.

Щодо питання 2

Суми ПДВ, сплачені до бюджету при ввезенні комісіонером на митну територію України товарів згідно з договором комісії, не підлягають відображенню у складі податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ такого комісіонера.

Також слід зазначити, що будь-який платник податків (у тому числі комітент, зазначений у зверненні) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу в порядку, визначеному статтею 52 Податкового кодексу, для отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного використання норм Податкового кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу).