Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2025 р. № 5289/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства, яке надійшло через Електронний кабінет, щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень (далі – Об’єкти), розташованих в багатоквартирному будинку (далі – Будинок). Право власності або право користування на земельну ділянку (далі – Ділянка), на якій розташований Будинок, у Товариства не оформлене.

Інформація щодо сформованості Ділянки як об’єкта цивільних прав у розумінні ст. 79 ¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) у зверненні відсутня.

Товариство просить надати роз’яснення щодо виникнення податкових зобов’язань з нарахування, декларування та сплати земельного податку за Ділянку, речове право на яку не оформлене, і хто є платником земельного податку в даному випадку.

Принцип платності використання землі в Україні, передбачений ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та
комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Згідно з п.  287.8 ст. 287 Кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У разі набуття права власності на Об’єкти у Товариства може виникнути право на спільну сумісну або спільну часткову власність на Ділянку, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, на підставі положень ст.  120 Земельного кодексу.

Разом з цим, у разі відсутності права власності або права користування на Ділянку (її частину) Товариство не вважається платником плати за землю у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у порядку, визначеному законом.

У разі якщо співвласники Будинку зареєстрували право спільної власності на Ділянку, то Товариство як власник Об’єктів свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку виникнуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Водночас слід зазначити, що орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст.  1166,   1167,   1212 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без оформлених належним чином документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана  індивідуальна   податкова   консультація   діє  до  зміни/втрати   чинності   законодавства,  щодо   яких   надано   індивідуальну   податкову   консультацію.