Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2025 р. № 5290/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство)  щодо отримання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),  повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство здійснює реалізацію товарів різного асортименту через мережу магазинів та / або дистанційно через Інтернет-магазин на умовах відстрочення платежу і при цьому використовує послуги ТОВ Особа–1 та ТОВ Особа–2.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Товариство звернулося до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи потрібно Товариству застосовувати ресторатори розрахункових операцій або програмні ресторатори розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) (оформлення фіскального касового чеку на товари (послуги) (далі – фіскальний чек)) при реалізації товарів на умовах відстрочення платежу через Інтернет-магазин або через мережу магазинів шляхом отримання грошових коштів через фінансову компанію ТОВ Особа–2? Якщо так, в який саме момент потрібно створювати такий фіскальний чек та надавати покупцю?
2. Чи потрібно Товариству застосовувати РРО / ПРРО (оформлення фіскального чеку) при реалізації товарів на умовах відстрочення платежу через Інтернет-магазин шляхом подальшого відвантаження таких товарів зі складу їх зберігання? Якщо так, в який саме момент потрібно створювати такий фіскальний чек та надавати покупцю?

Перед наданням відповідей на поставлені питання звертаємо увагу Товариства, що на його попереднє звернення щодо подібних питань ДПС відповідно до статті 52 Кодексу надіслано відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», оскільки окрім формальних недоліків в оформленні звернення Товариством також не деталізовано процесів господарських операцій, не вказано із застосування якої саме норми  податкового чи іншого законодавства у Товариства виникли труднощі та потребують роз’яснення, не вказано реального обсягу прав та повноважень кожного із учасників договірних відносин чи будь-яких інших обставин, що виникають у процесі продажу ним товарів (послуг), а також не вказано будь-яких пояснень чи опису нормативного регулювання такої діяльності.

Повторно звертаючись зі зверненням щодо отримання індивідуальної податкової консультації з подібних питань Товариством не враховано вказаного вище та не деталізовано фактичні обставини звернення.

З урахуванням наведеного та того факту, що повторне звернення щодо індивідуальної податкової консультації формально відповідає вимогам статті 52 Кодексу, відповіді на питання надаються з урахування загальних положень законодавства.

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до вимог пункту 296.10 статті 296 Кодексу РРО / ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані, зокрема надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги).

Будь-які інші відносини між Товариством його партнерами здійснюються на підставі окремих правочинів, укладених між такими особами.

Відповідно до наявної в ДПС інформації ТОВ Особа–1 не доставляє товари споживачам, а лише організовує процес перевезення таких товарів в межах договору з їх продавцем.

Також, ТОВ Особа–1 не приймає оплату за товари, та як результат не видає фіскальних касових чеків.

Поряд із цим, ТОВ Особа–2 теж не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів / робіт / послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Товариством та не несе відповідальності за якість товарів / робіт / послуг, які є предметом правочинів між Товариством та покупцями.

Звертаємо увагу, що ТОВ Особа–2, як надавач платіжних послуг, надає ініціатору переказу коштів фіскальний касовий чек за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу (далі – чек переказу коштів), який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора переказу готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Такий чек переказу коштів від ТОВ Особа–2 окрім того, що не може бути підтвердженням вчинення електронного правочину (купівлі-продажу товарів), ще й не надасть можливості реалізувати покупцем його права на повернення чи обмін товару, у разі придбання товару неналежної якості.

Таким чином, між Товариством, як продавцем товарів, покупцями цих товарів, ТОВ Особа–1 та ТОВ Особа–2 відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Товариством ситуації, між Товариством та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між Товариством та
ТОВ Особа–1 – надання послуг з організації перевезень відправлень; між Товариством та ТОВ Особа–2 – надання послуг з переказу вже належних йому коштів.

Суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати покупцю відповідний документ, що підтверджує право власності на придбані товари.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Своєю чергою умови за яких застосування РРО / ПРРО є не обов’язковими визначено статтею 9 Закону № 265.

Аналізуючи обставини визначені пунктами 1 – 14 статті 9 Закону № 265 вбачається, що жодна із описаних Товариством обставин у питаннях 1 та 2 не кореспондується із статтею 9 Закону № 265.

Враховуючи викладене вище, як відповідь на питання
1 та 2 повідомляємо, що у описаних у зверненні обставинах Товариство має обов’язково застосовувати РРО / ПРРО та видавати покупцям фіскальні чеки, які мають бути сформовані та надані не пізніше ніж товар буде вручений покупцеві.

З урахуванням обмежених фактичних обставин, наведених Товариством у зверненні, ДПС позбавлена можливості надати більш вичерпну індивідуальну податкову консультацію.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.